Трійка ДПУ судить пʼятьох одного дня

9 травня 1930 року трійка при Колегії ДПУ УСРР розглянула пʼять справ, і всі пʼятеро жили в Макарівській Буді:^[1]

• Милевський Франц Антонович, 1871 року народження, поляк, одноосібник - три роки позбавлення волі;
• Милевський Петро Францович, 1897 року, поляк, одноосібник - виселення на пʼять років за межі України;
• Милевська Аделія Францівна, 1904 року, полька, домогосподарка - виселення на пʼять років за межі України;
• Піотровський Аллоїз Адольфович, 1874 року, уродженець Бузової, поляк, одноосібник - виселення на сім років за межі України;
• Домбровський Антон Едуардович, 1872 року, уродженець Кодри, українець, одноосібник - три роки умовно.

Четверо з пʼятьох записані в книзі поляками, пʼятий українцем.

У всьому макарівському розділі довідника цією датою більше не проходить ніхто.^[1] За неповних чотири місяці до того, 18 січня 1930 року, Особлива нарада одного дня засудила сімох людей району, і всі семеро з різних сіл. Тут навпаки - усі пʼятеро з одного.

Чому їх узяли. Причину називає нарис у «Національній книзі памʼяті»: «за опір радянській владі було заарештовано в 1930 році одноосібників Ф. А. Мілевського, хатню господарку Л. Ф. Мілевську».^[2] Чого саме стосувався той «опір», нарис не пояснює; видно тільки, що всі пʼятеро на четвертому році колективізації лишалися одноосібниками.

Друга книжка, краєзнавчий нарис 2006 року, повторює це речення слово в слово, з тими самими ініціалами.^[3] Двома голосами воно від цього не стає: незалежного свідчення тут немає. Ф. А. Мілевський з обох нарисів упізнається в нашій пʼятірці як Милевський Франц Антонович, 1871 року, одноосібник; Л. Ф. Мілевська не впізнається ні в кому, бо єдина жінка серед пʼятьох - Милевська Аделія Францівна, тобто А. Ф., а не Л. Ф.^[1] Чи це помилка в одній літері, чи шоста людина, якої довідник не знає, лишається відкритим.

Чому «опір» почався не 1930 року. Той самий нарис веде до цієї дати коротку передісторію: радянську владу в селі встановили ще 1917 року, «але проіснувала вона недовго», 1920-го організували комнезам, а вже потім була «спроба організувати селян в колгосп».^[3] Тобто арешти 9 травня 1930 року стоять не на початку, а наприкінці десятиліття, протягом якого село двічі пробували перебудувати.

Через сім років по тому самому колу прізвищ пройде Комісія НКВС і Прокуратури СРСР, і там вироки будуть інші. Але добирали тоді за іншою ознакою, і ставити ці дві справи в один ряд як причину й наслідок джерела не дають.