Сто одинадцять козаків Макарівської сотні, 1649 рік
Після Зборівської угоди 1649 року козацьке військо переписали поіменно, і в Київському полку того реєстру стоїть Макарівська сотня: сотник Григорій Петрицький, осавул Ничипор Пхеколенко і сто девʼять козаків, разом сто одинадцять імен.[2]
СОТНЯ МАКАРОВСКАЯ Сотник Григореи Петрицкии асавул Ничыпор Пхеколенко
Це найраніший документ, у якому ми самі бачили назву Макарова, і він на сто пʼять років старший за скаргу 1754 року,[1] з якої тут досі починався відлік.[2]
Чому це саме наш Макарів
Ні повіту, ні волості при сотнях реєстр не називає, а Макарів у ті часи був не один.[2] Відповідає тут сам документ: одного козака сотні, Грицька Колесниченка, він підписує «з Мотыжин», тобто з Мотижина, сусіднього з Макаровом села.[2] Сусідство в переліку каже те саме: перед Макарівською сотнею стоїть Ясногородська, за нею Мотовилівська, і обидва ці містечка лежать поруч. Порядок сотень у реєстрі не строго географічний, тому сам по собі він нічого не доводив би, але приписка про Мотижин стоїть у тексті документа, а не в нашому здогаді.
Сто одинадцять прізвищ
Сотня сиділа в містечку, від якого брала назву, і набиралася з нього та з навколишніх сіл. Тому цей список - найстарший поіменний перелік людей Макарова, який у нас є, на два з половиною століття давніший за метричні книги. У ньому Тимош Кабан, Миско Коржъ, Ничыпор Мелех, Яцко Куликъ, Иван Чечуга, Евхим Завала, Ѡниско Телбух, Иван Дубина, Иван Сичкар.[2]
Імена нижче подано так, як їх надрукував реєстр: із давнім правописом, скороченнями та подвійним «и» на кінці прізвищ. Де том дає внизу шпальти інше написання того самого прізвища, воно стоїть поруч у примітці, а основним лишено те, що в самому рядку.[2] Козацький реєстр не називає ні віку, ні родини, ні двору: він свідчить, що ця людина того року була в цій сотні, і більше нічого.
Якщо ви ведете макарівський рід углиб і вперлися в межу метричних книг, це наступна сходинка вниз. Знайшли тут своє прізвище або знаєте, як воно трималося в Макарові пізніше, - підкажіть нам.