1 207 з 1 880: євреї Макарова, 1854-1941

1905 року частина єврейської молоді Макарова заснувала таємне товариство. «Киевлянинъ» писав про нього в судовій хроніці 1907 року:

«Въ 1905 году нѣкоторые изъ представителей еврейской молодежи, проживающей въ м. Макаровѣ, Кіевскаго уѣзда, организовали тайное сообщество, поставившее своей ближайшей задачей активную борьбу съ правительствомъ... Члены этого союза... открыли спеціальный складъ оружія и торговали таковымъ...»^[1]

Суд розглянув справу того ж 1907 року: частину підсудних виправдали, іншу засудили до увʼязнення у фортеці на строк від кількох місяців до кількох років за зберігання зброї.^[1] Судова хроніка називає десятки прізвищ, але розпізнаний текст цього скану на прізвищах ненадійний, і без звірки з оригіналом наводити їх тут не варто.

Неповний рік по тому та сама газета в іншій судовій хроніці мимохідь показала, що містечко було домом і для інших меншин: труп людини, загиблої за інших обставин, знайшли «близъ костела» - католицького храму, який на 1908 рік лишався звичним орієнтиром для макарівців.^[2]

За описом Лаврентія Похилевича 1864 року, у Макарові жили 585 православних, 88 римо-католиків і 1207 євреїв - тобто євреї становили більшість містечка.^[7] Тридцять шість років по тому офіційний реєстр 1900 року нарахував у Макарові одну православну церкву, один костел і шість єврейських молитовних будинків.^[3] Серед них реєстр не називає окремо синагоги й не каже, який із будинків був головним.

У травні 1928 року «Пролетарська правда» писала про дефекти обслуговування нацменшин в окрузі: «У Макарові - 600 євреїв. Є єврейський сільсько-господарський колектив, є єврейська трудшкола. Але сільрада обслужує єврейську людність тільки українською мовою».^[4] За три тижні та сама газета показала район ширше: у Макарівському районі поряд із єврейською одночасно діяли чеська й німецька національні школи, а самі єврейські діти просили дати їм «доброго педагога», щоб піти до єврейської школи.^[5] Тобто 1928 року в Макарові були єврейський сільськогосподарський колектив і єврейська трудова школа, а сільрада зверталася до єврейської людності тільки українською мовою.^[4]

Для пошуку. Три єврейські метричні книги Макарова за 1854 рік - шлюби, розлучення і смерті - лежать поспіль на одній плівці FamilySearch, а в ЦДІАК описані у фонді 1164, опис 1.^[6] Записи рукописні, паралельно російською мовою та івритом, і поіменного покажчика до них немає: щоб знайти конкретну людину, кадри треба гортати самому, а знайдене - звіряти другим прочитанням. Якщо ваша родина була макарівськими євреями, почати варто саме з цих книг: іншого поіменного джерела про громаду до 1928 року нам не траплялося.

Що сталося з єврейською громадою Макарова під час окупації 1941-1943 років, наявні джерела прямо не кажуть. «Історія міст і сіл Української РСР» 1971 року повідомляє, що в перші дні окупації в парку над Здвижем розстріляли «понад 300 радянських громадян - жінок, дітей, стариків, захоплених в полон поранених радянських воїнів».^[8] Нарис називає загиблих за віком і станом, але не за національністю й не на імʼя, тож твердити, що серед розстріляних були саме євреї, на підставі самого лише цього речення не можна, як не можна й виключити цього. Про сам вступ окупаційної влади та перебіг 1941-1943 років детальніше розказано на окремій сторінці - тут ідеться лише про долю єврейської громади.

Імен загиблих у парку над Здвижем 1941 року жодне з наявних джерел не дає.