Текст подано таким, яким він став після цієї правки: пізніших правок тут не видно.
Голодомор у Лишні
«Під час примусової колективізації та штучного голодомору в селі померло 18 осіб, встановлено імена 12 осіб», - каже про Лишню «Національна книга памʼяті».[1] Обидва числа стоять у самому нарисі, і перелік імен під ним має дванадцять позицій.
Мартиролог Лишні укладено за свідченнями восьми очевидців, записаними 1993 року секретарем Лишнянської сільради Чередниченко Л. М.: Мельник П. Т. 1911 року народження, Нижник Л. П. 1912-го, Литвин А. М. 1913-го, Кириленко Д. С. 1912-го, Сергієчко Ю. П. 1913-го, Даниленко Ф. М. 1919-го, Сухобокова О. К. 1923-го і Дмитренко С. М. 1910 року.[1] Народилися вони між 1910 і 1923 роками, а розповіли про голод через шістдесят років.
Мартиролог укладено за свідченнями очевидців: у ньому немає ні дат смерті, ні віку, ні причин, і лише двом дітям подано роки життя. Число «18» стоїть у нарисі, а не в мартирологі, і звідки воно взяте, нарис не каже.[1] Актів цивільного стану, за якими такий мартиролог можна було б звірити, по Лишні в доступних джерелах поки немає. У пофондовому покажчику актів Державного архіву Київської області по Лишні стоять 254 записи про народження і жодного про смерть[2]; чи збереглися самі акти про смерть, з покажчика не видно. Проте районна алфавітна книга реєстрації актів про смерть Макарівського району за 1920-1933 роки записує й померлих із Лишні: серед її записів за 1928 рік є щонайменше 33 лишнянські імені.[3] Чи є в ній лишнянські імена 1932-1933 років, поки не встановлено.
У списку дванадцяти четверо Розумних, і двоє з них діти, чиї роки життя у мартирологі вказано: Петро, 1926 року народження, і Марко, 1930 року.[1] Обидва померли 1933-го: Петрові було шість чи сім років, Маркові два чи три. Ще одна позиція записана не імʼям, а родиною - «Кушків сімʼя». Скільки за нею людей, мартиролог не каже.