Викуп землі з 1871 року: десять господарів на імʼя

З 1871 року власниця Липівки продавала селянам землю, і Похилевич перелічив покупців поіменно, з десятинами. Це найраніший іменний список липівських господарів, який у нас взагалі є, і люди в ньому названі при своєму занятті, а не при смерті.^[1]

Омельчук Федір - 60 десятин. Лещенко Дмитрій - 44. Силонька Феодор - 26. Божко, Ольховець, Иванченко, Левченко - по 20 кожен. Чотири селянина разом - 6. Савченко - 14. Пацан і міщанин Фонтані - по 10.^[1] Імена подано так, як їх друкує джерело; осучаснювати їх означало б тлумачити.

Що з цього видно. Купували не однаково: між шістдесятьма десятинами Омельчука й шістьма на чотирьох селян лежить уся сільська нерівність. Один покупець у списку не селянин - міщанин Фонтані. Продаж ішов «разновременно», тобто не одним актом, а розтягнуто в часі. Чому саме так, Похилевич не пояснює.

Це не наділ, і плутати їх не можна. Наділ і викупний платіж - умови реформи 1861 року, і Похилевич подає їх окремо: ревізьких душ 312, надільної землі 1438 десятин, викупний платіж 1286 карбованців 96 копійок.^[1] Наділ громада отримувала й виплачувала гуртом; список вище - це купівля понад наділ, приватна угода кожного з поміщицею.

Маєток, який розпродували

Власниця на 1887 рік - Людвіка Едмундівна, по чоловікові Страшинська, правнучка Казимира Росцішевського. За нею на той час лишалася тільки садибна й польова земля, 538 десятин. Лісову землю при Липівці й при хуторі Язвинка, разом 1481 десятину, вона продала 1883 року полковникові Володимиру Онопрієнку.^[1]

Список вище складається в 250 десятин, і з них 240 пішли селянам: решта десять - єдиному в переліку не селянинові, міщанинові Фонтані, якого Похилевич і виділяє станом. Самої суми він не подає ніде, тож обидва числа - наш підрахунок, а не його твердження.

Складімо: 538 десятин у власниці, 1481 проданого лісу, 250 розписаних по покупцях. Тобто між 1871 роком, коли почалися купівлі, і 1887-м, коли Похилевич це описав, маєток розпродано більш ніж наполовину, і селянська частина в цьому розпродажі найменша.

Через пʼятдесят років

Три прізвища з цього списку вертаються в документах 1930-х, коли землі вже немає ні в кого, а четверте - у свідченні, записаному через півстоліття.

Ольховець. У книзі репресованих три Ольховці з Липівки: Данило Овсійович, 1875 року народження, одноосібник, виселений 1930 року; Федір Овсійович, 1880 року, колгоспник, і Домаха Романівна, 1894 року, колгоспниця, - обоє засуджені 1937-го на 10 років.^[2] Данило й Федір обидва Овсійовичі, тобто ймовірні брати; але книга родинного звʼязку не називає, і розсудить це метрика. У мартиролозі Голодомору прізвище Ольховець займає три позиції з пʼяти: двічі «Ольховець (син)» і групову «Сини Федора Ольховця».^[3] Чи ці сини - діти саме Федора Овсійовича з книги репресованих, не каже жодне джерело: імені батька мартиролог не подає, і звʼязок тут поки що самий лише здогад.

Омельчук. Чотири репресовані Омельчуки, серед них Горпина Федорівна 1904 року народження, засуджена 1937-го на 10 років.^[2] У мартиролозі - групова позиція «Омельчуки (дружина та чоловік)».^[3]

Іванченко. Мотря Юріївна, 1887 року народження, уродженка Липівки; жила вже в сусідній Королівці, засуджена 1937 року на 10 років.^[2]

Левченко. Прізвище тримає мартиролог з іншого боку: Левченко П.С., 1924 року народження, - один із чотирьох очевидців, з чиїх слів 1987 року записано список померлих у голод.^[3]

Чого ми не стверджуємо. Що це ті самі родини. Похилевич не подає по батькові взагалі, а в невеликому селі те саме прізвище могли носити кілька неспоріднених родин. Це гіпотеза, і вона винесена окремо, разом із тим, що її доведе.

А Лещенко Дмитрій, який купив другу за розміром ділянку в селі, більше не трапляється в жодному нашому джерелі по Липівці. Так само зникають з поля зору Божко, Пацан і Фонтані.