8 червня 1930: троє одноосібників з одного села

8 червня 1930 року Трійка при Колегії ДПУ УСРР ухвалила рішення щодо трьох жителів Липівки. Біленчука Гаврила Степановича, 1873 року народження, виселено на пʼять років за межі України. Омельчука Михайла Васильовича, 1895 року, і Омельчука Якова Васильовича, 1890 року, засуджено до пʼяти років позбавлення волі. Усіх трьох реабілітовано 1989 року.^[1]

У всіх трьох записах у графі заняття стоїть одне й те саме слово: селянин-одноосібник.^[1] Тобто той, хто не пішов у колгосп.

Обидва Омельчуки - Васильовичі, і засуджено їх одного дня, тож найпростіше читати їх як братів. Але це припущення, а не факт: родинного звʼязку книга не називає, а підтвердити його міг би метричний запис про їхнє народження.^[1]

Троє з пʼятьох - липівчани

Цією датою в усьому томі проходять пʼятеро людей. У макарівському розділі їх троє, і всі троє з Липівки.^[1] Двоє інших, жителі Воронькова Бориспільського району, дістали того дня рішення Особливої Наради при Колегії ДПУ УСРР, тож усі рішення трійки, датовані в томі 8 червня 1930 року, стосуються Липівки.

24 серпня 1937 року вийшло інакше: у макарівському розділі книги цією датою позначено одинадцять засуджених, з них липівчан троє.^[1]

Дванадцять років до цього дня

Що діялося в Липівці між революцією й колективізацією, переказує районна книжка 2006 року, не називаючи документів.^[2] За нею, у січні 1918 року в селі встановлено радянську владу, остаточно вона закріпилася 1920-го, і того ж 1920 року тут створили комнезам, земельний відділ і продовольчий комітет.

У травні 1925 року в селі організували «Загальнолипівську землегромаду», а 1928 року в ній було 59 родин^[2]. Скільки дворів мала тоді Липівка, нарис не каже, тому самі по собі ці 59 не показують, багато це чи мало.

Від тих 59 родин до 8 червня 1930 року - два роки.

Пʼятеро господарів за пʼять місяців

За пʼять місяців того ж року рішення Особливої Наради або трійки дістали ще двоє липівчан, і теж одноосібники: Новицький Олександр Іванович, 1872 року народження, - Особлива Нарада при Колегії ОДПУ, 13 січня 1930 року, виселення на три роки за межі України; Ольховець Данило Овсійович, 1875 року, - Трійка при Колегії ДПУ УСРР, 8 травня 1930 року, виселення на пʼять років за межі України.^[1]

У книзі всі пʼятеро записані селянами-одноосібниками, тобто тримали власне господарство.^[1] Тим самим 1930 роком нарис Національної книги памʼяті датує й головну подію в селі: «В 1929 р. було утворено 5 сільськогосподарських артілей, які в 1930 р. обʼєдналися в одне господарство».^[3]

Що документ не каже

Формуляр цієї книги не має графи «стаття звинувачення» - її немає в жодному записі всього макарівського розділу.^[1] Тому за що саме судили кожного з пʼятьох, з книги не видно. Не сказано й куди виселили, чи повернулися вони, що сталося з їхніми родинами й з їхньою землею.

Одне імʼя з цих пʼятьох є й у друкованих нарисах про село.^[3] Нарис Національної книги памʼяті називає ініціалами чотирьох одноосібників, заарештованих під час примусової колективізації «як ворогів народу»: О.І. Новицький, Ф.Л. Ольховець, Л.І. Шевченко, Я.Я. Василенко.^[3] Майже те саме речення раніше надруковано в районній книжці 2006 року, і там Шевченко названий службовцем, а Василенко бухгалтером.^[2] Книга репресованих підтверджує з них лише першого, зате повністю: Новицький Олександр Іванович, селянин-одноосібник, рішення 13 січня 1930 року.^[1] Шевченкові Леоніду Івановичу вона дає 1942 рік і посаду заступника начальника служби руху Південно-Західної залізниці в Києві, Василенкові Якову Яковичу - теж 1942 рік і посаду бухгалтера спиртзаводу. Ольховця з ініціалами «Ф.Л.» у ній немає.^[1] Є Ольховець Федір Овсійович, 1880 року народження, колгоспник, засуджений 24 серпня 1937 року до 10 років позбавлення волі: імʼя збігається, по батькові ні, тож чи це та сама людина, з книги не видно. Сама районна книжка 2006 року ставить Новицького, Ф.Л. Ольховця й Шевченка ще й серед засуджених на різні строки увʼязнення у 1937-1938 роках.^[2] Найпростіше пояснення - що нарис правильно тримає прізвища й посади, але звів у один ряд арешти різних років. Це пояснення, а не доведений факт.