8 червня 1930: троє одноосібників з одного села

8 червня 1930 року Трійка при Колегії ДПУ УСРР ухвалила рішення щодо трьох жителів Липівки. Біленчука Гаврила Степановича, 1873 року народження, виселено на пʼять років за межі України. Омельчука Михайла Васильовича, 1895 року, і Омельчука Якова Васильовича, 1890 року, засуджено до пʼяти років позбавлення волі. Усіх трьох реабілітовано 1989 року.^[1]

У всіх трьох записах у графі заняття стоїть одне й те саме слово: селянин-одноосібник.^[1] Тобто той, хто не пішов у колгосп.

Обидва Омельчуки - Васильовичі, і засуджено їх одного дня, тож найпростіше читати їх як братів. Але це кандидати, а не факт: родинного звʼязку книга не називає, і розсудить його метричний запис, якого ми не бачили.

Не район, а одне село

Цією датою в усьому томі проходять пʼятеро людей. У макарівському розділі їх троє, і всі троє з Липівки.^[1] Тобто це не день, у який трійка перебирала район: це день, у який вона дійшла до одного села.

24 серпня 1937 року та сама машина працювала інакше, районним сеансом: одинадцять засуджених по району, з них липівчан троє.^[1] Тут навпаки - одна дата, одне село, одна графа заняття.

Пʼятеро господарів за пʼять місяців

Червень 1930-го не стоїть окремо. За пʼять місяців того ж року через ті самі органи пройшли ще двоє липівчан, і теж одноосібники: Новицький Олександр Іванович, 1872 року народження, - Особлива Нарада при Колегії ОДПУ, 13 січня 1930 року, виселення на три роки за межі України; Ольховець Данило Овсійович, 1875 року, - Трійка при Колегії ДПУ УСРР, 8 травня 1930 року, виселення на пʼять років.^[1]

Разом це пʼятеро господарів за пʼять місяців, і жоден із них не був ні службовцем, ні активістом: усі пʼятеро тримали власне господарство. Тим самим 1930 роком нарис Національної книги памʼяті датує й головну подію в селі: «В 1929 р. було утворено 5 сільськогосподарських артілей, які в 1930 р. обʼєдналися в одне господарство».^[2]

Що документ не каже

Формуляр цієї книги не має графи «стаття звинувачення» - її немає в жодному записі всього макарівського розділу.^[1] Тому за що саме судили кожного з пʼятьох, з книги не видно. Не сказано й куди виселили, чи повернулися вони, що сталося з їхніми родинами й з їхньою землею.

Про одне імʼя з цих пʼятьох знає й місцева памʼять. Нарис Національної книги памʼяті називає ініціалами чотирьох, заарештованих «як ворогів народу»: О.І. Новицький, Ф.Л. Ольховець, Л.І. Шевченко, Я.Я. Василенко.^[2] Книга репресованих підтверджує з них лише першого, зате повністю: Новицький Олександр Іванович, селянин-одноосібник, рішення 13 січня 1930 року.^[1] Шевченкові Леоніду Івановичу вона дає 1942 рік і посаду заступника начальника служби руху Південно-Західної залізниці в Києві, Василенкові Якову Яковичу - теж 1942 рік і посаду бухгалтера місцевого спиртзаводу. А Ольховця з по батькові «Ф.Л.» вона не знає взагалі.^[1] Найпростіше пояснення - що спогад правильно тримає прізвища й посади, але звів у один ряд арешти двох різних епох. Це пояснення, а не доведений факт.