Голодомор 1932-1933: список, записаний зі слів чотирьох людей

Мартиролог Липівки не з архіву. Його записано 1987 року, за пʼятдесят чотири роки після голоду, вчителькою історії місцевої школи Остринською М.Я. зі слів чотирьох очевидців: Левченка П.С., 1924 року народження, Кузьменко Т.С., 1906 року, Юхименка Я.В., 1911 року, та Іщенко Є.О., 1919 року.^[1] Без цих пʼятьох людей списку померлих у Липівці не було б узагалі.

Пʼять позицій і щонайменше семеро людей

У стовпчику стоять пʼять записів, і ми переносимо їх дослівно: «Ольховець (син)», «Ольховець (син)», «Сини Федора Ольховця», «Іщенко (бабуся)», «Омельчуки (дружина та чоловік)».^[1]

Нарис на тій самій сторінці підсумовує: «У селі під час Голодомору 1932-1933 років померло 5 осіб».^[1] Пʼять - це число позицій, а не людей. Дві позиції з пʼяти групові: «Омельчуки (дружина та чоловік)» це рівно двоє, а «Сини Федора Ольховця» - множина без числа, тобто щонайменше двоє. Мінімальний підрахунок дає семеро, а верхньої межі джерело не дає взагалі. Дві однакові позиції «Ольховець (син)» стоять одна під одною: чи це двоє різних синів, чи повтор верстки, джерело не розрізняє.

Графи «причина смерті» тут немає взагалі

І це не наша прогалина, а знахідка. У тому самому томі мартиролог сусіднього Забуяння складено за книгою актів про смерть із Державного архіву Київської області, і там у кожному рядку стоять дата, вік і причина - «від голоду».^[1] У Липівці немає нічого з цього: ні дат, ні віку, ні причини.

Звідси два висновки, і другий важливіший за перший.

Перший: фраза «померли від голоду» щодо цих семи людей це переказ спогаду, а не зміст документа. Другий: зворотне твердження - «померли не від голоду» - така сама вигадка. Порожня графа не означає, що причина була інша. Вона означає, що графи не існує, бо список складала не сільрада за актами, а вчителька за памʼяттю.

Чому за памʼяттю, теж видно. У базі актів цивільного стану обласного архіву є тридцять липівських актів про смерть, і всі вони належать до 1921, 1935 і 1943 років.^[3] Записів за 1932 і 1933 роки в ній немає. Це не доводить, що книг за голодні роки не існувало: покажчик індексує не все, а заголовки описів уже не раз брехали про вміст справи. Але поки їх не знайдено, єдиний список померлих у Липівці - той, що склали в шкільному кабінеті історії.

Як звучать імена, які памʼятає село

«Ольховець (син)», «Іщенко (бабуся)» - так називають людину в родині, а не в книзі актів. За пʼятдесят чотири роки лишилися прізвище й місце в родині, а власне імʼя стерлося. Це і є ціна, яку платить усний список, і водночас доказ, що він усний, а не переписаний із паперу.

Троє з чотирьох свідків носять прізвища, які стоять тут-таки поруч. Іщенко Є.О. має в мартиролозі власну позицію - «Іщенко (бабуся)», тобто вона назвала свою бабусю.^[1] Кузьменко: у книзі репресованих є Кузьменко Параска Павлівна, 1889 року народження, домогосподарка, засуджена 10 вересня 1937 року на десять років.^[2] Юхименко: там-таки двоє Юхименків, Іван Григорович і Костянтин Федорович, обох розстріляно 15 вересня 1937 року.^[2]

Спорідненості це не доводить - прізвище в селі могли носити кілька родин. Але показує, наскільки мала громада: свідчення про голод давали ті самі родини, які за пʼять років після нього втратили людей у терорі.