Денікінці закатували жителів Людвинівки

Список памʼятників, узятих під державну охорону рішенням Київського облвиконкому 1970 року, описує могилу в Людвинівці дослівно так: «Братська могила жителів села Людвинівка, які по-звірячому закатовані денікінцями в 1919 році».^[1] Напис на хресті над самою могилою конкретніший:

На цьому місці поховано тринадцять селян Людвинівки, закатованих денікінцями у вересні 1919 р.^[2]

Збройні сили Півдня Росії під командуванням Денікіна тримали Київщину з кінця серпня по грудень 1919 року. Що саме сталося в Людвинівці за ці тижні - хто ці тринадцятеро, за що їх убили, чи був це каральний рейд, чи реквізиція, яка скінчилася стратою, - не описує жодне доступне джерело. Лишилася могила, обліковий рядок і поіменна плита.

Поіменна плита лежить плазом і на кожному знімку, який ми відкрили, залита водою. Ми читали її двічі, з різних фотографій, і прочитання розійшлися не лише в по батькові, а й у самих прізвищах: Науменко Григорій - то Федорович, то Сидорович, 1894 року народження; троє з одним прізвищем поспіль - то Ігнатенки, то Гнатенки (Артем, Іван і третій, Сергій або Олексій); Кирило - то Максименко, то Микитенко.^[2][3] На другому знімку читаються ще Волченко Йосип Іносійович, 1880 року народження, і початок прізвища Сидоренко. Жодне з цих прочитань ми не подаємо як остаточне.

Перевірити прізвища можна за знімком плити в суху погоду, зробленим згори й без бліків, - саме сухим, а не просто чіткішим, - або за паспортом памʼятки 32-227-0249 з докладним описом поховання.