Текст подано таким, яким він став після цієї правки: пізніших правок тут не видно.
Бій за Леонівку
Леонівку визволили 1943 року, і полеглих у тих боях поховали в селі. Братську могилу взяли під державну охорону 1970 року рішенням Київського облвиконкому.[1] Місяця те рішення не називає - тільки рік.
У переліку памʼяток Київської області 2003 року могила стоїть під охоронним номером 516, з датуванням 1962 року.[4] Памʼятник на ній, за обліковою карткою військового поховання № 876, відкрили 9 травня 1962 року.[3] У цьому переліку Леонівка стоїть уже під Яблунівською сільрадою, а не під власною.
Іншого меморіального обʼєкта по Леонівці в жодному з двох обласних списків немає: у рішенні 1970 року стоїть сама могила[1], у переліку 2003 року теж лише вона[4]. Памʼятника воїнам-односельцям це не спростовує: перелік 2003 року забороняє приватизацію памʼяток, а не веде їм облік. Імен леонівців, які не повернулися з фронту, ці два документи не подають.
Таблиця памʼяток у районних «Нарисах» 2006 року називає число похованих - сорок чотири - і пише, що вони загинули в боях при визволенні села в січні 1943 року.[5] Облікова картка військового поховання № 876 датує ці бої інакше, груднем 1943 року: «В декабре 1943 года, в боях за освобождение с. Леоновки погибло 44 воина Советской Армии».[3]
Що написано на самому камені
Плита на постаменті під скульптурою воїна розходиться з таблицею памʼяток двома речами:
ВЕЧНАЯ СЛАВА ГЕРОЯМ, ПАВШИМ ЗА РОДИНУ В ВЕЛИКОЙ ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ВОЙНЕ 1941-1945 гг. ЗДЕСЬ ПОХОРОНЕНЫ: офицер БОРОДИН Юрий Владимирович, два офицера, 26 солдат и сержантов, фамилии которых не известны.[2]
Перше: дати визволення села на цій плиті немає - ані січня, ані грудня, лише роки війни 1941-1945.[2] Місяць подають тільки документи, і вони розходяться.[5][3]
Друге: плита рахує 1 + 2 + 26 = 29 похованих, а не сорок чотири.[2] Але це лише один бік памʼятника: за обліковою карткою військового поховання № 876, з другого боку вибито імена ще одинадцяти воїнів, а поховано в могилі, за попередніми даними, сорок чотири.[3] Список похованих картка називає доданим, але серед двох оприлюднених аркушів картки його немає.
І третє, важливе для того, хто шукає рідних: на цій плиті названий на імʼя один із похованих - офіцер Бородін Юрій Володимирович; решта двадцять восьмеро підписані на ній як невідомі.[2] Відомих облікова картка налічує дванадцять.[3]