Три імені й одна постанова: Захар Шмигель, 1932

У «Реабілітованих історією» по Леонівці стоять три імені, і тільки за одним із них стоїть постанова ДПУ: Одарку Петрусенко й Івана Соснівського розкуркулили 1929 і 1933 року рішенням місцевих органів влади, без суду.^[2]

Захар Степанович Шмигель, 1903 року народження, родом із села Андрушки Паволоцької волості Сквирського повіту, малописьменний селянин-одноосібник, жив у Леонівці Бишівського району. Заарештували його 14 червня 1932 року за статтею 54-10 Кримінального кодексу УСРР - антирадянська агітація. 3 листопада 1932 року Особлива нарада при Колегії ДПУ УСРР присудила йому три роки заслання в Північний край, і присудила умовно. Реабілітований 1989 року.^[1]

Чому запис стоїть у житомирському томі

Київські томи «Реабілітованих історією» знають лише двох розкуркулених леонівців^[2]. Постанова Шмигелю стоїть у житомирському томі - тому самому, куди пішли справи Брусилівського району, коли той відійшов Житомирщині.^[1]

Ми перевірили житомирські книги суцільно, і більше леонівців у них немає.

Чого стаття не каже

За що саме агітував Шмигель, том не пише: статтю кодексу він подає, а зміст справи - ні, і номера архівно-слідчої справи в його формулярі немає.^[1] Не каже він і того, чи Шмигель залишився в селі після постанови: заслання було умовне, а далі його слід у друкованих джерелах уривається. Далі шукати треба в архівно-слідчій справі Галузевого державного архіву СБУ - її видають за запитом родичів.