Книга народжень 1924 року - перші відомі імена леонівців

До 2026 року ми не знали імені жодного мешканця Леонівки.

Обидва томи «Реабілітованих історією» село не називають ані разу. Мартиролога Національної книги памʼяті воно не має; та Леонівка, що стоїть у томі, - іванківська. Книг реєстрації актів про смерть за 1932 і 1933 роки по селу не знайдено. У газетах за 1932-1939 роки, у всіх пʼятьох написаннях назви, село трапляється один раз, і та замітка без прізвищ.

Що це за книга

Книга реєстрації актів про народження за 1924 рік, спільна на кілька сільрад Бишівського району.^[1] Розпочата 13 червня, закінчена 28 грудня 1924 року, 485 аркушів. У ній є зміст, писаний рукою, і за ним Леонівській сільраді належать записи з 1-го по 98-й, крім дванадцятого, тридцять шостого й тридцять сьомого, яких у книзі немає.

Тобто девʼяносто шість народжень за один рік: зміст називає три відсутні номери, але один із них, № 12, у книзі таки є.

Що стоїть у кожному записі

Бланк питає більше, ніж очікуєш від такого документа: імʼя дитини й точну дату народження, окремо дату складання запису, стать, національність, обох батьків із іменем і по батькові, вік кожного - а подекуди й повну дату народження батька, - заняття, становище в господарстві й котра це дитина в родині.

Перший запис у леонівському блоці:

Омельченко Віктор Наумович, народився 1 січня 1924 року, українець. Батько - Омельченко Наум Євтимович, мати - Омельченко Палажка Федорівна. Перша дитина. Заяву зробив батько. Заняття батька - хлібороб, матері - сільське господарство.^[1]

Далі йдуть Мудрики, Антошенки, Котови, Дмитренки, Дегтяренки, Дрозди, Гончаренки, Погорілі, Пацани, Степаненки, Омелященки, Пінченки, Козли.

Один запис вибивається з ряду: Мудрик Ніна Василівна народилася 18 квітня 1923 року, а зареєстрували її аж 2 листопада 1924-го - через півтора року. Батькові на той час було пʼятдесят, матері тридцять вісім.

Що видно з перших двадцяти девʼяти записів

Девʼятнадцять прізвищ на двадцять девʼять дітей. Сім прізвищ повторюються: Гончаренки чотири рази, Мудрики тричі, Антошенки, Котови, Дмитренки, Дрозди й Омелященки по два. Дванадцять трапляються один раз. Тобто третина всіх народжень року припадає на сім родин - село мале й тісно переплетене.

Батьки молоді. Найчастіший вік - двадцять із чимось: двадцять, двадцять один, двадцять два, двадцять пʼять. Батько за сорок трапився двічі, за пʼятдесят - один раз, і саме в тій родині дитину зареєстрували через півтора року після народження.

Майже всі - хазяї. У графі «становище в промислі» стоїть «хазяїн» і «хазяйка», заняття - «хліборобство» в батька, «домашнє господарство» або «сільське господарство» в матері. Робітниками записана одна родина - Омелященки, запис № 25, і ще одна пара Пінченків. А в лишнянській частині книги трапився перший батько, який не хлібороб: Михайло Розумний, коваль, тридцяти семи років, - його син Всеволод народився 19 липня.

Дітей більше народжувалося взимку й ранньою весною: січень пʼять, березень сім, жовтень пʼять. Червень і липень - по одному-два. Це не примха реєстратора: влітку в селі жнива, і до ЗАГСу доходили пізніше.

Дівчаток більше за хлопчиків - шістнадцять проти десяти в тих записах, де стать вказано розбірливо.

Девʼять записів із двадцяти девʼяти мають позначку «читається непевно»: чорнило місцями вигоріло.

Двоє під сусідніми номерами

21 вересня в родині Макара й Єфросинії Літвінів із Лишні народилися близнята. Обом батькам було по тридцять пʼять. Дівчинку записали Вірою під номером 70, хлопчика Володимиром під номером 71, і в його бланку, у графі про те, чи не записаний він мертвонародженим, стоїть - мертвонароджений.

Бланк не має графи для цього - обидва записи просто стоять поруч.

Це єдиний мертвонароджений у книзі й єдині близнята.

Запис, у якому половина бланка порожня

1 листопада в Лишні народився Василь Шевчук. У графі 5 стоїть позначка про нешлюбне народження, а вся колонка «Про батька» - порожня: ані прізвища, ані віку, ані заняття. Мати, Марія Тихонівна Шевчук, сорока пʼяти років, записана хазяйкою.

Це єдина дитина в усій книзі, у якої немає батька.

Чого ця книга не каже

Вона не каже, скільки людей у селі жило, - лише скільки народилося. Не каже, хто помер: акти про смерть за цей рік лежать в іншій справі, якої ми ще не бачили. І не каже нічого про долі: дитина, записана 1 січня 1924 року, зустріла голод девʼятирічною, а війну - сімнадцятирічним, і що з нею сталося, у цій книзі не написано.

Записи ведуться по сільрадах, а не по селах, і це не дрібниця. Уже вісімнадцятий запис поспіль леонівський, а девʼятнадцятий - ні: батько Івана Чесаренка, народженого 7 червня, живе в хуторі Дмитрівка тієї самої ради. Село в кожному випадку дивитися треба в самому бланку, а не в заголовку розділу.

Книгу прочитано до кінця. Девʼяносто три записи з девʼяноста шести внесені. Два пропущені свідомо: № 19 і № 31 належать хутору Дмитрівка тієї самої ради. Третій, № 38, у даних не лежить, і чому - ми не записали; за робочою приміткою його прочитано, тож це або втрата при зведенні, або помилка в номері.

Останній запис книги, № 98 від 31 грудня 1924 року: Ганна Гончаренко, батько з Леонівки, мати з Лишні, обом по девʼятнадцять-двадцять.

Ці девʼяносто шість - не самої Леонівки: 40 записів леонівські, 53 лишнянські. Із тридцять девʼятого запису книга переходить на Лишню: Грищенки, Мельники, Кириленки. Лишня в нас теж опублікована.

Зміст книги позначає запис № 12 як відсутній, а він у ній є - Нагайло Надежда Дмитрівна, народжена 25 березня. Тобто й сам зміст, писаний рукою архівіста, не завжди правий.