Голод 1932-1933 років у Королівці

Голод у Королівці засвідчено мартирологом «Національної книги памʼяті». Нарис книги каже про себе, що в селі «встановлено імена 50 осіб»; сам мартиролог надрукований 47 рядками - 26 виписано з книги реєстрації актів про смерть за 1932 рік, 21 записано зі свідчень односельців 2008 року. Різниця в три пояснюється самою сторінкою: троє - Петрушенко Олена, Вдовенко Федір і Панасович Гаврило - надруковані двічі, у врізці на сторінці нарису й у самому мартиролозі^[2]. У 24 рядках причиною смерті названо голод.

Сама книга реєстрації смертей слова «голод» не вживає жодного разу в усіх двадцяти шести актах, а книг за 1933 рік по цьому селу не знайдено взагалі^[1][3]. Мовчання документа - не друге свідчення, і голоду воно не заперечує. Але воно означає, що там, де мартиролог пише «від голоду» поруч із датою й віком, тобто в архівній половині списку, це слово додано укладачами книги, а не переписане з акта.

Що стоїть в актах

У чотирнадцяти актах із двадцяти шести причину смерті вписано: від простуди, від висипного тифу, від сухот, запалення легенів (тричі), за старістю (чотири рази), від туберкульозу, катар горла, від нещасного випадку, «забито». У дванадцяти актах графа причини порожня.^[1]

Це не спростування голоду. 1932 рік - переддень найтяжчих місяців, а книг смертей Королівки за 1933 рік не знайдено взагалі^[3]. Порожня графа майже в кожному другому акті - це теж факт про документ, а не ознака, що причини не було: сільський реєстратор або не знав її, або не писав. Що саме з двох, з бланка не видно.

Три «від голоду», під якими стоїть порожня графа

В архівній половині мартиролога голод названо причиною смерті тричі, і всі три рази це слово книги. У кожному з трьох актів, з яких ті рядки виписано, графа причини порожня^[1][2]:

• Гаврило Митрофанів Панасевич, піп, 62 роки, помер 15 листопада 1932 року (акт № 24);
• Федор Андріїв Вдовенко, 39 років, член сільськогосподарської комуни (за нарисом книги, комуну «Ленінський шлях» у селі організували 1929 року^[2]), помер 22 жовтня 1932 року (акт № 22);
• Олена Гордіїва Петрушенко, 59 років, у бланку «хліборобка, член одноосібного двору», яка здобувала прожиток сама, померла 22 березня 1932 року (акт № 4). Формулювання «господарювала дома» належить книзі; у бланку його немає^[2].

Три з трьох: інших «від голоду» серед виписаних з актів рядків немає, тобто кожен випадок, де книга називає голод за архівним рядком, спирається на порожню графу. Голод тут стверджує книга памʼяті; в акті, на який вона посилається, причини не вказано.

Друга половина мартиролога влаштована інакше. Там немає жодної дати, зате причина стоїть у всіх двадцяти одному рядку, і в усіх вона одна - голод: Іванченки, Сидоренко Трохим, Зайці, Грицаки, четверо малих Левченків, двоє Міщенків^[2]. Ці рядки записано зі свідчень односельців 2008 року, і жодного акта під ними немає.

Прізвище попа книга подає як «Панасович» - у бланку воно стоїть через «е», Панасевич^[1][2].

Що книга стерла в графі заняття

Графа заняття в бланку описує стан людини, у книзі вона часто зведена до «у артілі». Двоє молодих учителів, які померли в селі 1932 року, у книзі вчителями не лишилися^[1][2]:

• Данило Олексіїв Сидоренко, 22 роки, у бланку «заняття «учитель», установа «школа»», помер 27 червня від туберкульозу. У книзі - «службовець»;
• Іван Корнійів Авраамчук, 20 років, учитель, працював у школі й водночас був членом сільськогосподарської комуни, загинув 1 вересня від нещасного випадку. У книзі - «у артілі», і від подвійної ролі не лишилося нічого.

Під те саме «у артілі» книга звела й членів одноосібного двору - тих, хто до колгоспу якраз не вступив^[1][2]. У переліку ця різниця лишилася раз: Вдовенка Андрія книга називає «голова одноосібного двору»^[2].

Окремо стоїть акт № 10. Заєць Андрій Дмитрович, 55 років, помер 6 квітня 1932 року, а в графі «де жив» записано київський Б.У.П.Р. - будинок примусових робіт, тобто місце увʼязнення^[1]. За що він там був, документ не каже: акт реєструє смерть, а не вирок, і ні статті, ні строку, ні дати затримання в ньому немає. Книга подає цю смерть як звичайну сільську^[2].

Помилки книги: адреса й рік

«Національна книга памʼяті» називає джерело своїх архівних рядків прямо: книгу актів про смерть Макарівського району за 1932 рік у ДАКО, з номерами аркушів^[2]. На цих аркушах не Королівка. На першому з них у заголовку бланка стоїть «Озірщанська рада Макарівського району»^[1]. Королівські акти лежать у тій самій книзі раніше: на першому аркуші блоку - «Королівська рада Макарівського району», акт № 1 від 17 січня 1932 року, і сільрада в шапці лишається королівською до кінця блоку^[1]. Той, хто піде за адресою з книги, розгорне Озірщину, а не Королівку.

Помилилася книга й на рік. Петрушенко Павло Григоріїв помер 10 вересня 1932 року, акт складено 15 вересня того ж року, у справі за 1932 рік; книга ставить його під 1933-м^[1][2]. У Кравченка Петра року смерті немає ні в книзі, ні в акті, а по батькові два джерела пишуть по-різному (в акті «Тимошин», у книзі «Тимошкович»)^[1][2].

У блоці Королівки немає жодного акта з датою 1933 року. Двадцять пʼять актів складено 1932 року; в акті № 6 не вписано дати смерті, а в акті № 27 року немає ні в даті складання, ні в даті смерті^[1].

Що бланк дає понад будь-який мартиролог

Мартиролог - це імʼя, вік і дата. Бланк 1932 року питав більше^[1].

Щонайменше шестеро немовлят, що не дожили року, у книзі стоять без причини: пʼятеро з позначкою «невідомо», один лише з роком^[2], а бланк при них питав дату народження, якою по черзі в матері була дитина і вік обох батьків. У першому акті року дитина восьма. У двадцятому - перша, батькові 22, матері 18 або 19. Заповнено ці графи нерівно - десь черга не проставлена, десь вік матері не читається^[1].

Бланк питав національність і сімейний стан і те, з чого людина жила: Настю Аврамчук записано українкою й дівчиною, а в графі про прожиток стоїть, що давав його брат^[1].

Бланк називає заявника - живу людину, яка прийшла реєструвати смерть: акт № 1 заявляв К. Петрушенко, № 9 - Заєць В., а в № 13 стоїть «за Заєц Н.», тобто за заявника розписався хтось інший^[1].

У десяти актах поспіль, № 16-25, рядок для підпису голови ради порожній; акти № 1-15 і № 27 голова підписав. Номера лікарської довідки не проставлено в жодному з перевірених актів^[1].

Чого не знає ніхто

Сорок сім рядків мартиролога і двадцять шість актів справи - не числа померлих від голоду. За архівною половиною списку стоїть книга актів; за другою - памʼять двох односельців, записана через сімдесят пʼять років^[2]. Скільки людей померло в Королівці за ці два роки, не каже жодне джерело: нарис книги памʼяті числа втрат не подає взагалі, лише число встановлених імен.

Актів про смерть по Королівці за 1933 рік немає в архівному покажчику взагалі, хоча за 1932-й вони є і за 1935-й теж; у покажчику по всьому району за 1933 рік 318 записів смерті, і жоден із них не королівський. При цьому народження Королівки за 1933 рік у покажчику є^[3]. Прогалина стосується саме актів про смерть; про рік у цілому вона нічого не каже. Що за нею - незаведені акти, записи під іншим селом чи справа з літерою в номері, якої покажчик не індексує, - з покажчика не видно.

У таблиці «Села, які саботують хлібозаготівлі, зривають завершення в районі річного пляну» районної газети за 28 грудня 1932 року вісім сіл Макарівщини, і Королівки серед них немає^[4]. У тому самому номері, у постановах бюро Макарівського РПК та РКК від 17 грудня, є пункт: «[...]у Королівської ко-[...]оренка за опір хлібо[...] та розбазарювання колгоспівського хліба - з лав партії вилучити та передати до суду»; лівий край стовпця на скані обрізаний^[4].