Голод 1932-1933 років у Королівці

Голод у Королівці засвідчено мартирологом «Національної книги памʼяті». Нарис книги каже про себе, що в селі «встановлено імена 50 осіб»; сам мартиролог надрукований 47 рядками - 26 виписано з книги реєстрації актів про смерть за 1932 рік, 21 записано зі свідчень односельців 2008 року. Різниця в три пояснюється самою сторінкою: троє - Петрушенко Олена, Вдовенко Федір і Панасович Гаврило - надруковані двічі, у врізці на сторінці нарису й у самому мартиролозі^[2]. У 24 рядках причиною смерті названо голод.

Сама книга реєстрації смертей слова «голод» не вживає жодного разу в усіх двадцяти шести актах, а книг за 1933 рік по цьому селу не знайдено взагалі^[1][3]. Мовчання документа - не друге свідчення, і голоду воно не заперечує. Але воно означає, що там, де мартиролог пише «від голоду» поруч із датою й віком, тобто в архівній половині списку, це слово додано укладачами книги, а не переписане з акта.

Що стоїть в актах

У чотирнадцяти актах із двадцяти шести причину смерті вписано: від простуди, від висипного тифу, від сухот, запалення легенів (тричі), за старістю (чотири рази), від туберкульозу, катар горла, від нещасного випадку, «забито». У дванадцяти актах графа причини порожня.^[1]

Це не спростування голоду, і читати так не можна. 1932 рік - переддень найтяжчих місяців, а книг смертей Королівки за 1933 рік не знайдено взагалі^[3]. Порожня графа в кожному другому акті - це теж факт про документ, а не відсутність причини: сільський реєстратор або не знав її, або не писав. Що саме з двох, з бланка не видно.

Три «від голоду», під якими стоїть порожня графа

В архівній половині мартиролога голод названо причиною смерті тричі, і всі три рази це слово книги. У кожному з трьох актів, з яких ті рядки виписано, графа причини порожня^[1][2]:

• Гаврило Митрофанів Панасевич, піп, 62 роки, помер 15 листопада 1932 року (акт № 24);
• Федор Андріїв Вдовенко, 39 років, член сільськогосподарської комуни - тієї самої, яку в селі створили 1929 року^[2], - помер 22 жовтня 1932 року (акт № 22);
• Олена Гордіїва Петрушенко, 59 років, у бланку «хліборобка, член одноосібного двору», яка здобувала прожиток сама, померла 22 березня 1932 року (акт № 4). Формулювання «господарювала дома» належить книзі, а не бланку^[2].

Три з трьох: інших «від голоду» серед виписаних з актів рядків немає, тобто кожен випадок, де книга називає голод за архівним рядком, спирається на порожню графу. Сказати, що ці троє померли від голоду, з посиланням на акт не можна. Сказати, що вони померли не від голоду, теж не можна: документ про причину мовчить, а не заперечує. Так стверджує книга памʼяті; в акті, на який вона посилається, причини не вказано.

Друга половина мартиролога влаштована інакше. Там немає жодної дати, зате причина стоїть у всіх двадцяти одному рядку, і в усіх вона одна - голод: Іванченки, Сидоренко Трохим, Зайці, Грицаки, четверо малих Левченків, двоє Міщенків^[2]. Ці рядки записано зі свідчень односельців 2008 року, і жодного акта під ними немає - ні порожнього, ні заповненого. Усна памʼять села називає одну причину і тільки її, і саме в цьому вона розходиться з паперами сільради - а не в іменах.

Прізвище попа книга подає як «Панасович» - у бланку воно стоїть через «е», Панасевич^[1][2].

Кого книга перетворила на розряд

Графа заняття в бланку описує стан людини, у книзі вона зведена до «у артілі», і цим стерто три різні речі. Найдорожча втрата - двоє молодих учителів, які померли в селі 1932 року, і жоден не лишився вчителем у книзі^[1][2]:

• Данило Олексіїв Сидоренко, 22 роки, у бланку «учитель королівської школи», помер 27 червня від туберкульозу. У книзі - «службовець»;
• Іван Корнійів Авраамчук, 20 років, учитель, працював у школі й водночас був членом сільськогосподарської комуни, загинув 1 вересня від нещасного випадку. У книзі - «у артілі», і від подвійної ролі не лишилося нічого.

Під те саме «у артілі» книга звела й членів одноосібного двору - тих, хто до колгоспу якраз не вступив^[1][2]. Для села 1932 року це різниця, від якої залежала доля родини, і в переліку її не лишилося.

Окремо стоїть акт № 10. Заєць Андрій Дмитрович, 55 років, помер 6 квітня 1932 року, а в графі «де жив» записано київський Б.У.П.Р. - будинок примусових робіт, тобто місце увʼязнення^[1]. За що він там був, документ не каже: акт реєструє смерть, а не вирок, і ні статті, ні строку, ні дати затримання в ньому немає. Книга подає цю смерть як звичайну сільську^[2].

Помилки книги: аркуші й рік

«Національна книга памʼяті» називає джерело своїх архівних рядків прямо: ДАКО, ф. Р-5634, оп. 1, спр. 638, аркуші 157-204^[2]. На цих аркушах не Королівка. На аркуші 157 у заголовку бланка стоїть «Озірщанська рада Макарівського району»^[1]. Королівські акти лежать у тій самій справі на аркушах 74-99: на аркуші 74 - «Королівська рада Макарівського району», акт № 1 від 17 січня 1932 року, і сільрада в шапці лишається королівською до кінця блоку^[1]. Той, хто піде за шифром із книги, розгорне Озірщину. Правильна адреса - ДАКО, ф. Р-5634, оп. 1, спр. 638, арк. 74-99.

Помилилася книга й на рік, і двічі. Петрушенко Павло Григоріїв помер 10 вересня 1932 року, акт складено 15 вересня того ж року, у справі за 1932 рік; книга ставить його під 1933-м^[1][2]. У другому випадку - Кравченко Петро - книга теж дає 1933 рік, але тут бланк її не спростовує, а мовчить: року смерті в акті немає взагалі, як і по батькові в тій формі, яку подає книга (в акті «Тимошин», у книзі «Тимошкович»)^[1][2].

У блоці Королівки немає жодного акта з датою 1933 року. Двадцять чотири акти датовано 1932-м, ще у двох - № 6 і № 27 - року не проставлено^[1].

Що бланк дає понад будь-який мартиролог

Мартиролог - це імʼя, вік і дата. Бланк 1932 року питав більше, і саме тому справа варта того, щоб її читали, навіть коли книга вже є^[1].

Щонайменше шестеро немовлят, що не дожили року, у книзі стоять із причиною «невідомо», а бланк при них питав дату народження, якою по черзі в матері була дитина і вік обох батьків. У першому акті року дитина восьма. У двадцятому - перша, батькові 22, матері 18 або 19. Ці рядки говорять про село більше, ніж будь-яка цифра смертності; заповнено їх нерівно - десь черга не проставлена, десь вік матері не читається.

Бланк питав національність і сімейний стан і те, з чого людина жила: Настю Авраамчук записано українкою й дівчиною, а в графі про прожиток стоїть, що давав його брат.

Бланк називає заявника - живу людину, яка прийшла реєструвати смерть: акт № 1 заявляв К. Петрушенко, № 9 - Заєць В., а в № 13 стоїть «за Заєц Н.», тобто розписалися за нього, бо він неписьменний. Це імена живих і сліди звʼязків між родинами, яких немає більше ніде.

І остання деталь, уже не про людей, а про владу: голова сільради не підписав майже жодного акта - стоїть сам розчерк секретаря-реєстратора. Лікарської довідки не додано до жодного з перевірених.

Чого не знає ніхто

Сорок сім рядків мартиролога і двадцять шість актів справи - різні числа різної природи, і жодне з них не є числом померлих від голоду. За архівною половиною списку стоїть книга актів; за другою - памʼять двох односельців, записана через сімдесят пʼять років^[2]. Скільки людей померло в Королівці за ці два роки, не каже жодне джерело: нарис книги памʼяті числа втрат не подає взагалі, лише число встановлених імен^[2].

Найбільша діра - 1933 рік. Актів про смерть по Королівці за нього немає в архівному покажчику взагалі, хоча за 1932-й вони є і за 1935-й теж; запит по всьому району за 1933 рік дає 318 записів смерті, і жоден із них не королівський. При цьому народження Королівки за 1933 рік у покажчику є^[3]. Прогалина стосується саме актів про смерть, а не року в цілому. Що за нею - незаведені акти, записи під іншим селом чи справа з літерою в номері, якої покажчик не індексує, - з покажчика не видно.

Ще одне, що нічого не пояснює, але варте знання: у таблиці «Села, які саботують хлібозаготівлі, зривають завершення в районі річного пляну» районної газети за 28 грудня 1932 року вісім сіл Макарівщини, і Королівки серед них немає^[4]. На районну чорну дошку село не потрапило. Це не вберегло його ні від чого.