Три імені на сто пʼятдесят померлих
Мартиролог Копилова в книзі памʼяті - це три рядки: Коваль Г.П., Петрова К.М., Федоренко Є.І.[1] Ні дати смерті, ні віку, ні причини при жодному з них не стоїть. У тому-таки томі, на тій-таки сторінці, мартиролог сусідньої Королівки подає всі три графи на кожне імʼя.
Поруч у нарисі книга пише: «точних даних про кількість смертей немає, згідно свідчень очевидців померло 150 людей»[1]. Тобто на сто пʼятдесят смертей записано три імені, і сама книга цього не приховує. Мартиролог тут укладено 2008 року, через сімдесят пʼять років, за спогадами трьох людей 1915, 1925 і 1927 років народження - тобто на час голоду наймолодшій із них було пʼять.
І число це стоїть на одному свідченні, не на двох. Цей нарис - обидва свідчення слово в слово, у незмінному порядку - надруковано й у районному збірнику 2006 року, але там він кінчається на «скільки всього людей померло від голоду - невідомо, оскільки достовірних даних немає», без жодного числа[2]. Отже 150 не підтверджує книгу памʼяті збоку: це одне речення, дописане 2008 року до вже готового тексту.
Чому імен так мало, почасти видно з архіву. У «ЗМІСТІ КНИГИ» пʼятьох книг актів Макарівського району за 1932 і 1933 роки Копилівської сільради немає - ні в справі 638, ні в 640, ні в 640а, ні в 641, ні в 641а. Ці змісти ми читали, коли працювали над сусідніми селами, і тут спираємося на ті прочитання, а не на нове.
Але відсутність у змісті ще не доводить відсутності актів, і саме Копилів це показує: один копилівський запис про народження 1933 року база актів цивільного стану таки знаходить у справі 640, причому всередині блоку Макарівської сільради[3], чий зміст Копилова не називає. Отже копилівські записи голодних років можуть лежати розсипом у чужих блоках, а не окремою книгою. Доки їх не знайдено, жодного імені понад ці три назвати неможливо.
Що про село відомо напевно, то це не смерті, а хлібозаготівля. У таблиці районної газети за 28 грудня 1932 року Копилів виконав план на 87 відсотків - найвищий показник у районі[4]. Для порівняння, у тій самій таблиці Наливайківка дала 40, Фасова 59, Небелиця 62, Людвинівка 63, Мотижин і Великий Карашин по 72, Макарів 74. Це число про те, скільки хліба з села вивезли перед найтяжчими місяцями.
Нарис книги памʼяті додає до цього початок колективізації. 4 серпня 1922 року в Копилові створено артіль «Добробут» - 15 господарств, 77 їдців, 6,5 десятини; далі - колгосп «Господар»[1].
Рік «Господаря» ми свідомо не наводимо, і ось чому. Обидві редакції нарису друкують при ньому 31 грудня 1937 року[1][2], але стоїть це речення між артіллю 1922 року і появою в селі першого трактора 1928-го, тобто в самій розповіді це кінець двадцятих. На 1937 рік у Копилові вже було три колгоспи, і організовувати перший тоді не було чого. Найпростіше пояснення - друкарська помилка в останній цифрі; поки не знайдено рішення про створення артілі, ставити під «Господарем» будь-який рік ми не беремося.