Двоє імен, і між вироками пʼять років

Пашковський Фелікс Францович, 1880 року народження, поляк, освіта початкова. Жив у Комарівці, працював завідувачем лісоскладу на виробничій ділянці. Трійка при УНКВС по Київській області засудила його до розстрілу 19 вересня 1938 року, вирок виконано наступного дня, 20 вересня. Місце поховання невідоме. Реабілітований 1994 року.^[1]

Масін Леонтій Ілліч, 1896 року народження, українець, освіта початкова. Його справа стоїть в тому самому томі й у тому самому розділі, але це вже інша війна й інший рік: червоноармієць діючої армії, засуджений Військовим трибуналом Тбіліського гарнізону 6 квітня 1943 року до десяти років позбавлення волі, помер в увʼязненні 3 липня того ж року, через три місяці після вироку. Місце поховання невідоме. Реабілітований 1990 року.^[1]

Де саме виконано перший вирок і де помер другий, том не каже - обом він називає місце поховання невідомим. Обидві статті лежать у макарівському розділі поруч.^[1]

Чому «щонайменше двоє»

Том кладе людину то за місцем народження, то за місцем проживання, і того, хто народився в Комарівці, а був заарештований поза районом, макарівський розділ не покаже взагалі. У Пашковського збігається і те, і те: він народився в Комарівці й у ній жив. Масін привʼязаний до села тільки народженням, а заарештовано його в армії.^[1] Тобто два це нижня межа переліку, а не підрахунок.

Це сільські епізоди, а не районна хвиля

Дата Масіна, 6 квітня 1943 року, у макарівському розділі більше не трапляється жодного разу. Дату Пашковського, 19 вересня 1938 року, він ділить рівно з однією людиною на весь район.^[1]

Так буває не завжди. За дванадцять верст, у Небелиці, обидва січневі вироки 1938 року припадають на дні, коли та сама нарада проводила шістнадцятеро й девʼятеро людей району.^[1] Там видно засідання, яке за день закривало кілька сіл. У Комарівці такого дня немає: обидві її статті поодинокі.

Два прізвища, яких том не знає

Монографія 2004 року називає ще двох: «В Комарівці цей чорний список поповнили Григорій Федорович Ремезовський та Опанас Забишний».^[2] Ні дати, ні органу, ні вироку при них немає.

У макарівському розділі «Реабілітованих історією» немає жодного з двох: ні Забишного, ні Ремезовського.^[1] Нарис «Макарівських вістей» 2017 року, який працював із документами ГДА СБУ, знайшов Пашковського, а про двох інших записав, що «документальних підтверджень на них знайти не вдалося».^[3]

Тобто з чотирьох названих у книжках прізвищ документом підперті два. Відповідь є в облікових картках репресованих у галузевому державному архіві СБУ, куди ми запитів не подавали.