Сто шістдесят сім імен на трьох плитах, і одне зіскоблено

Біля школи в Колонщині стоїть скульптура воїна на цегляному постаменті, а перед нею - присвятна дошка з зіркою. Напис на ній звертається до перехожого:

ТОВАРИШУ! Зупинившись перед цією дорогою могилою, згадай наших односельчан, які віддали своє життя, захищаючи свободу і незалежність нашої Батьківщини, радянських воїнів які загинули в боях за Колонщину. Ось їх імена.^[1]

В одному реченні тут стоять дві різні групи людей. Односельці, які пішли з села й не повернулися, - і чужі, які загинули тут, у боях за саме це село. Далі йдуть три плити з іменами, і жодного знака, який відділяв би одних від інших, на них немає.

У переліку памʼяток обʼєкт має ID 32-227-0237 і названий памʼятником 175 воїнам-односельцям^[1]. Сто сімдесят пʼять - число з облікової картки, а не з напису на камені. Скільки з тих імен належить Колонщині, з самого памʼятника не встановити.

Скільки імен насправді стоїть на плитах

Кожну плиту ми прочитали двічі, двома незалежними прочитаннями. Вийшло: плита I (Б-К, червоний граніт) - 65 позицій, плита II (К-П, темний полірований граніт) - 59, плита III (П-Я) - 43. Разом щонайменше 167^[1].

Там, де камінь читається, обидва переписи збіглися майже цілком; там, де ні, вони розійшлися: у Барчуків різниця в одну позицію, у Козленків - у дві, у Ковальчуків - в одну, а по Приймаках на третій плиті доходить до пʼятьох. Тобто 167 це нижня межа нашого читання, і до 175 з облікового переліку вона не дотягує вісьмох.

На плиті II ініціали набрано зі зсувом на наступний рядок, і на кількох позиціях привʼязка прізвища до ініціалів лишається здогадом^[1]. Перевірити перепис другим кадром теж нема чим: усі знімки меморіалу зроблено одного дня й одним автором, а до 2020 року цей камінь, схоже, не знімав ніхто.

Одне прізвище зіскоблено з каменю

Плита II, права шпальта, третій рядок, між ЛУГИНЯ Ф.М. і ЛЕБІДЬ Г.І. Поверхня на шість-сім знакомісць шорстка, з короткими штрихами під кутом, які не збігаються з формою жодної літери. Сусідні рядки при цьому чіткі, слід локальний і точно під розмір слова. Ініціали праворуч уціліли: «Ж.Л.» або «Ж.Д.»^[1].

Хто це зробив і коли, зі знімка не видно. Відновити прізвище за сусідами теж не вийде: плита розкладена не строго за абеткою, і сусідні рядки нічого не підказують.

Нижній рядок третьої плити читається повністю: «…БУДЬТЕ ВІЧНИМ ПРОДОВЖУВАЧЕМ ВЕЛИКОЇ СПРАВИ, ЗА ЯКУ ВОНИ БОРОЛИСЬ»^[1]. Перше слово рядка в жоден кадр не влізло.

Що про цей камінь записала обласна влада 1970 року

Рішення виконкому Київської обласної ради від 23 листопада 1970 року № 806 має в третьому додатку рядок 565:

Братська могила воїнів Радянської Армії, які загинули в 1943 році за визволення села Колонщина від німецько-фашистських загарбників. с. Колонщина Макарівського району. На могилі скульптура воїна з залізобетону, побронзована, постамент цегляний.^[3]

Опис збігається з тим, що стоїть біля школи, і з написом на дошці, який називає це місце могилою. Число 565 при цьому порядкове: це номер рядка всередині додатка, а не охоронний номер.

Охоронні номери є в іншому місці - у зведеній таблиці памʼяток району, яку друкує том «Нарисів» 2006 року. Там, де рішення 1970 року має один рядок, вона має два: № 511 - братська могила восьми радянських воїнів, полеглих у боях за визволення села в листопаді 1943 року, відкрита 1954 року, і № 510 - памʼятник на честь 175 воїнів-односельців, відкритий 1966 року.^[2] Вісім - це єдине наше число про тих, хто лежить у самій могилі; сто сімдесят пʼять і далі стосується не її, а списку на плитах.

Вісім у довідках і тридцять чотири в німецьких паперах

Про вивезених із Колонщини на примусові роботи до Райху ходять два числа. «Хронологічні довідки» дають вісім осіб; підрахунок за німецькими документами обласного архіву дає 34^[4]. Різницю назвав сам автор підрахунку: старі довідки недорахували, і по сусідніх селах те саме - Плахтянка 13 проти 32, Фасова 73 проти 98, Андріївка 89 проти 99.

Вісімку інколи переказують як число тих, хто в Німеччині помер. У статті вона стоїть при вивезених, а загиблих із Колонщини названо поіменно й чотирьох: Авраменко Іван Григорович, Барчук Петро Васильович, Галушко Петро Васильович, Друкар Іван Іванович^[4]. По обох районах разом такий список має 52 імені.

«Історія міст і сіл» 1971 року подає з цієї війни одне число: 253 жителі села нагороджені орденами й медалями^[5]. Кого саме, книга не називає.

Стела, яка називає Брежнєва

Окремо в селі стоїть стела з написом, знятим 2011 року:

В СЕЛЕ КОЛОНЩИНА / В НОЯБРЕ - ДЕКАБРЕ 1943 ГОДА / РАСПОЛАГАЛСЯ / ШТАБ 18-ой АРМИИ / НАЧАЛЬНИКОМ ПОЛИТОТДЕЛА / КОТОРОЙ БЫЛ / ЛЕОНИД ИЛЬИЧ БРЕЖНЕВ^[6]

Перші літери кількох рядків сколоті, і в переписі їх відновлено за формою слів. Жодного документа про те, що штаб 18-ї армії справді стояв у Колонщині в листопаді-грудні 1943 року, ми не маємо: є сама стела й більше нічого.

Чи вона ще стоїть, ми теж сказати не можемо. Останній знімок, який у нас є, зроблено 26 серпня 2011 року.