Бій із денікінцями під Колонщиною - могила є, а дати в неї дві

Про сам бій усі наші джерела кажуть однаково мало: під Колонщиною зіткнулися червоні частини й денікінці, і полеглих поховали на сільському кладовищі в братській могилі. Розходяться джерела в двох речах - коли це було і скільки людей там лежить.

Районний нарис 2006 року датує бій вереснем 1919 року й називає пʼятдесят полеглих червоноармійців; за нарисом, памʼятник на могилі поставили самі колонщинці.^[1] Але той-таки том має зведену таблицю памʼяток району, і там при цій-таки могилі надруковано зовсім інший день - 19 березня 1919 року: рядок 35, «с. Колонщина, цвинтар», відкрито 07.11.1957, охоронний номер 1666.^[2] Звідти цей день перейшов у перелік памʼяток, а з нього - в описи знімків, зроблених біля могили в листопаді 2020 року.^[3] А стаття Вікіпедії про село не називає дати взагалі, зате дає інше число: шістдесят червоноармійців.^[4]

Жодне з джерел не показує, звідки взяло свої цифри: у нарисі під цим реченням посилання немає, таблиця памʼяток дає охоронний номер і дату відкриття памʼятника, але не підставу, під яку туди вписали саме 19 березня, а Вікіпедія не називає джерела своїх шістдесятьох.^[1][2][4]

Що стоїть твердо

Могила існує, і вона на державному обліку з 1970 року. Рішення Київського облвиконкому № 806 від 23 листопада 1970 року, додаток третій, позиція 566: «Братська могила воїнів, які загинули в роки громадянської та в боротьбі з білогвардійцями. с. Колонщина Макарівського району. На могилі обеліск з залізобетону».^[5] Ні дня, ні числа полеглих цей рядок не дає - державний облік їх і не вимагав.

Не плутати. У Колонщині два різні військові поховання, і рішення 1970 року знає обидва. Могила громадянської війни стоїть на кладовищі; камінь із іменними плитами, який у селі найчастіше й називають памʼятником, стоїть біля школи за 884 метри від неї і поминає полеглих 1941-1945 років - позиція 565 того самого додатка.^[5][3]

Чим їх розрізнити

Перевірити це можна за державним реєстром памʼяток: день 19 березня стоїть при охоронному номері 1666, а підстава, під яку його туди вписали, має лежати у формулярі обʼєкта. Друге місце - документи самої частини: бій із такою кількістю загиблих мав лишити слід у зведеннях, а поховання полеглих - у рішенні місцевої влади про встановлення обеліска.

Жодну з двох версій ми не беремо за головну. Жодне з наших джерел не називає на імʼя нікого з тих, хто ліг у цю могилу, а скільки їх там, ми досі беремо з переказу.