«У них трохи було легше»

Мартиролог Кодри вміщається у пʼять рядків, і в них шість людей: Кравченко Микита, Краснобаєв Яків, Мілевський Ілько, Пристрома Іван і його менший син, Шаленко Степан.^[1] На тій самій сторінці том рахує інакше: «під час Голодомору померло 13 дорослих, 6 дітей, один вбитий під час розкуркулення, один репресований. Вдалося встановити поіменно лише 6 осіб».^[1]

Двадцять одна людина проти шести імен. Пʼятнадцятьох памʼятали як число, але не змогли назвати.

Свідчення про те, що в Кодрі було легше

Пристрома Марія Іванівна, 1916 року народження, розказала укладачам таке:

Спочатку захворіла мама. Її забрав батьків брат Пристрома Іван у Кодру. У них трохи було легше. Потім почав пухнути батько і менший брат. Знову прийшов дядько Іван з Кодри і санчатами мене і меншого брата забрав у Кодру. Але брат був уже зовсім знесилений і невдовзі помер. Наступного дня дядько Іван пішов забрати батька і старшого брата. Брата забрав, а батько був уже мертвий. Дякуючи нашій рідні, що була в Кодрі, ми втрьох вижили.^[1]

Чим Кодра відрізнялася від сіл довкола

Кодра голоду 1932-1933 років зустріла не селом, а робітничим селищем. У серпні 1928 року на двох її гутах працювало близько 700 робітників,^[3] торфорозробки велися з 1927 року,^[4] а власного колгоспу в селищі не було взагалі: описуючи Кодру, том 1971 року називає тільки комплексну бригаду забуянського колгоспу «Україна».^[4] Селище жило із заводської платні, а не з трудодня.

Наскільки саме це врятувало кодрян, документами ми не міряли: свідчення каже, що було легше, і не каже чому.^[1]

Чому цей перелік такий короткий

Мартиролог Кодри укладено за свідченнями, а не за архівом. Том називає це прямо: свідчення Мілевської Є. І., 1917 року народження, Оселецького А. І., 1920 року, і Пристроми М. І., 1916 року, записані 1990, 1997 і 1998 років учителькою історії Кодрянської школи Н. Остринською.^[1] Тобто найраніший запис зроблено через пʼятдесят сім років після подій.

Різницю добре видно поруч. У сусідній Макарівській Буді той самий том виписував мартиролог з актів про смерть, і там у кожного стоїть день, вік, заняття й причина.^[2] У Кодрі немає жодного дня, жодного віку й жодної причини - самі імена, і навіть імені хлопчика, який помер разом із Пристромою Іваном, том не подає.^[1] Різниця не в тому, що в одному селищі гірше працювали краєзнавці: по Макарівській Буді актові книги дійшли до укладачів, а по Кодрі укладачі мали трьох людей і їхню памʼять.

Пристрома Іван стоїть у томі двічі

На одній сторінці той самий том називає Пристрому Івана серед тих, хто допомагав вижити односельцям, і ставить рядок «Пристрома Іван і його менший син» у мартиролозі померлих.^[1] Том не каже, що це одна людина, і ми теж цього не кажемо. Обидві версії лишаються: або чоловік, який вивіз до Кодри братову родину, не пережив тієї самої зими разом із молодшим сином, або Іванів Пристром у селищі було двоє.

Свідок, чиї слова наведені вище, - Пристрома М. І. зі списку укладачів мартиролога, тобто небога того Івана, який її вивіз.^[1] Про смерть дядька в її свідченні не сказано: розповідь кінчається тим, що вижили троє.