Шість статей про Хмільну: розкуркулення, заслання, розстріл
Помічниця бібліотекаря дитячої бібліотеки Петровського району Києва Ціоновська Рахіль Соломонівна народилася 1892 року в Хмільній. 4 листопада 1937 року Особлива нарада при НКВС СРСР засудила її до пʼяти років позбавлення волі. Реабілітували її 1959 року.[1]
У двох книгах «Реабілітованих історією» Хмільна стоїть місцем народження або проживання в шести статтях, і її стаття одна з них. У другій книзі по Київській області таких статей чотири, у мартирологу третьої - ще дві.[1][2] Найраніша дата серед них - 1931 рік, найпізніша - листопад 1937-го.
Двоє розкуркулених рішенням місцевої влади
Соломенко Пріська Степанівна, 1883 року народження, домогосподарка з Хмільної, розкуркулена 1931 року.[2] Безсмертний Микита Андрійович, 1871 року народження, селянин-одноосібник із Хмільної, розкуркулений 1932 року. Обох реабілітували 1991 року.
В обох статтях стоїть та сама формула - «рішенням місцевих органів влади».[2] Дня й місяця книга не подає, лише рік.
Колгоспник, засуджений двічі
Безсмертний Терентій Микитович народився 1910 року в Мотижині, жив у Хмільній і був колгоспником. 27 листопада 1931 року трійка при Колегії ДПУ УСРР виселила його на пʼять років за межі України. 14 листопада 1933 року його засудила вже трійка при ОДПУ Ленінградського військового округу - до трьох років позбавлення волі. Реабілітували його 1989 року.[1]
По батькові Терентій - Микитович, а в тій самій Хмільній жив Микита Андрійович Безсмертний, розкуркулений 1932 року.[1][2] Чи були вони батьком і сином, не сказано ні в одній із двох статей, і збігу імені з по батькові для цього замало. Записані вони теж по-різному: старший - одноосібником, молодший - колгоспником.[1][2]
Вересень 1935 року, обласний суд
Бондаренко Іван Семенович, 1909 року народження, жив у Хмільній і був одноосібником. Постановою Київського обласного суду 23 вересня 1935 року його засуджено до пʼяти років позбавлення волі. Реабілітований 1992 року.[1]
Листопад 1937-го: двоє, що жили вже не в селі
Рожнятовський Антон Миколайович, 1895 року народження, уродженець Хмільної, поляк, жив в Ірпені й працював робітником 2-го харчоторгу. 10 листопада 1937 року постановою НКВС СРСР і Прокуратури СРСР його засуджено до розстрілу. Вирок виконано 19 листопада 1937 року. Місце поховання, як пише книга, невідоме. Реабілітований 1960 року.[1]
Того самого листопада, 4-го, засудили Рахіль Ціоновську, яка жила в Києві.[1] Ці двоє в переліку вирізняються й іншим: вона записана єврейкою, він - поляком, а решта чотирьох - українцями.[2] Реабілітували їх теж раніше за всіх, 1959 і 1960 року.[1][2] Чотирьох інших хмільнян реабілітували пізніше - 1989, 1991 і 1992 року.[1][2]
Для пошуку. Пріська Соломенко й Микита Безсмертний стоять у мартирологу третьої книги Київської області, решта четверо - у другій.[1][2] Терентій Безсмертний записаний за місцем народження, Мотижином, і його стаття лежить у макарівському розділі другої книги, на с. 514.[1] Тому його справа є й серед репресій у Мотижині. У статтях Рожнятовського й Ціоновської Хмільна - місце народження, а жили вони в Ірпені та Києві.