Хмільну продали без селянських наділів
1860 року Хмільну продали разом із сусідньою Кисилівкою двом покупцям, Косаковському й Балаховському.[5] Продали не все. Похилевич окремо застерігає: «за исключеніемъ усадебныхъ и полевыхъ земель крестьянъ, которымъ г. Бутовичъ подарилъ ихъ».[5] Тобто садибні й польові землі селян Бутович подарував їм самим, а покупцям пішла решта.
Що було в селі на час продажу
Стаття про Хмільну в томі Похилевича 1864 року налічує 280 жителів обох статей і 3937 десятин землі, «большею частію лѣсистой».[6] Власником села та сама стаття ще називає Івана Івановича Бутовича, і Хмільна в неї йде разом із «небольшею деревушкою Кисилевкою».[6] Про продаж 1860 року сказано вже на с. 721, серед доповнень наприкінці того самого тому.[5]
У реченні про продаж немає ні ціни, ні того, як покупці поділили куплене між собою.[5] Імен Косаковського й Балаховського Похилевич теж не подає, самі прізвища.
Хто тримав Хмільну перед Бутовичем
Похилевич пише, що до 1811 року Хмільна належала Едуардові Головинському.[6] Ревізька казка листопада 1811 року записує деревню Хмельну за поміщиком, колезьким асесором Григорієм Григоровичем, а прізвище на аркуші написано коротким словом на «Б», яке певно не читається.[1]
Казка 15 квітня 1834 року пише деревню вже за спадкоємцями статського радника Івана Бутовича - його дітьми Володимиром, Йосипом, Михайлом та Іваном.[2] Похилевич 1864 року називає власника Іваном Івановичем Бутовичем.[6]
Після Бутовичів
Серед планів Хмільнянської лісової дачі є господарський план, складений 1890 року, і його назва, наскільки її вдається розібрати, каже: «Владѣнія дворянина Николая Александровича Григоровичъ-Барскаго».[4]
Список населених місць 1900 року застає в Хмільній 70 дворів і 376 жителів.[7] Чоловіків там надруковано 182, жінок 185, і разом це 367: розбіжність стоїть у самому друці. Деревню список називає власністю поміщика Олександра Миколайовича Терещенка, а лісопильний завод у ній - купця Нахмана Михилева Бялика.
| Хто володів | Землі 1900 року |
|---|---|
| поміщики | 1001 десятина[7] |
| селяни | 211 десятин 2058 сажнів[7] |
| інші стани | 1183 десятини[7] |
| усього | 2395 десятин 2058 сажнів[7] |
План 1909 року показує частину лісової дачі при деревні Хмельній; цю частину тримали Роман Гаврилович і Андрій Романович Харченки: 87 десятин, із них під лісом 67 десятин 1547 сажнів.[3] Склав план межовий інженер Травин.
Скільки землі 1860 року відійшло Косаковському й Балаховському і скільки лишилося селянам, у статті Похилевича не сказано.[5]