Трійка засудила двох уродженців Грузького

Одинадцятого жовтня 1937 року трійка при УНКВС по Київській області засудила двох уродженців Грузького - Володимира Олексійовича Лобаня, 1882 року народження, колгоспника з самого села, і Романа Григоровича Опарієнка, 1894 року народження, який на той час жив у сусідній Марʼянівці. Обидва дістали по десять років.^[1]

У всьому макарівському розділі тому цією датою більше не проходить ніхто. Для порівняння: 8 грудня 1937 року по району проходять чотирнадцятеро, 15 вересня - пʼятеро.^[1]

Чи були вони знайомі й чи проходили однією справою, книга не каже - вона взагалі не подає ні складу звинувачення в подробицях, ні номера справи. Відповідь варто шукати в архівно-слідчій справі.

Кого 1937 року запамʼятало саме село

Хроніка села в «Нарисах з історії Макарівського району» 2006 року називає при 1937 році поіменно шістьох: І. С. Цируля-Машовця і В. І. Яремчука, засуджених до розстрілу, та колгоспників В. О. Леваня і К. С. Чикала з одноосібниками П. П. Хоменком і О. Л. Азаренком; ці четверо та «інші», кого хроніка не називає, дістали різні строки тюремного увʼязнення.^[2]

Усі шість прізвищ є і в київському томі «Реабілітованих», хоча не завжди з тим самим написанням і роком. Іван Степанович Цируль-Машовець стоїть там серед розстріляних із вироком 31 грудня 1937 року, Василь Іванович Яремчук теж серед розстріляних, але трійка засудила його вже 3 травня 1938 року.^[1] Колгоспник «В. О. Левань» хроніки - це Володимир Олексійович Лобань, з якого починається ця сторінка: ті самі ініціали, той самий 1937 рік і те саме заняття. Кирило Семенович Чикая (у хроніці «К. С. Чикал») і Петро Пахомович Хоменко, обидва уродженці Грузького, які жили в Марʼянівці, дістали по десять років: Чикая 8 грудня, Хоменко 15 вересня 1937 року.^[1] Азаренка том подає як Олексія Лукʼяновича Азоренка зі справою 1930 року: 13 січня 1930 року Особлива нарада Колегії ОДПУ виселила його на три роки за межі України. У хроніці він зринає ще раз, при 1929 році, за спротив колективізації.^[2]

Решта репресованих уродженців і жителів села розкидана по датах з 1930 по 1946 рік. Загалом київський том подає про грузьківців двадцять чотири статті,^[1] житомирський ще десять,^[3] і всі вони перелічені нижче.