Трійка засудила двох уродженців Грузького

Одинадцятого жовтня 1937 року трійка при УНКВС по Київській області засудила двох уродженців Грузького - Володимира Олексійовича Лобаня, 1882 року народження, колгоспника з самого села, і Романа Григоровича Опарієнка, 1894 року народження, який на той час жив у сусідній Марʼянівці. Обидва дістали по десять років.^[1]

У всьому макарівському розділі тому цією датою більше не проходить ніхто. Для порівняння: 8 грудня 1937 року по району проходять чотирнадцятеро, 15 вересня - пʼятеро. Тобто це не сеанс позасудового органу на весь район, який заодно зачепив і Грузьке.

Чи були вони знайомі й чи проходили однією справою, книга не каже - вона взагалі не подає ні складу звинувачення в подробицях, ні номера справи. Відповідь є в архівно-слідчій справі, але справи такого роду архів видає лише за особистим запитом.

Кого 1937 року запамʼятало саме село

Хроніка села, складена наприкінці 1990-х, називає при 1937 році шістьох: І. С. Цируля-Машовця і В. І. Яремчука, засуджених до розстрілу, та колгоспників В. О. Леваня і К. С. Чикала з одноосібниками П. П. Хоменком і О. Л. Азаренком, що дістали різні строки.^[2]

Два перші прізвища збігаються з книгою: Іван Степанович Цируль-Машовець і Василь Іванович Яремчук стоять серед розстріляних грузьківців і в київському томі «Реабілітованих».^[1] Азаренко в хроніці зринає вдруге - уперше він проходив ще 1929 року, за спротив колективізації.^[2] А Леваня, Чикала й Хоменка книга не подає - вони стоять тільки в сільській хроніці, і саме такі рядки варто перевіряти запитом до архіву за конкретним прізвищем.

Решта репресованих уродженців і жителів села розкидана по датах з 1930 по 1946 рік; усі двадцять чотири імена перелічені нижче.