Текст подано таким, яким він став після цієї правки: пізніших правок тут не видно.
Діонісій Харлінський збудував у Грузькій церкву Архістратига Михаїла
Деревʼяну церкву в імʼя Архістратига Михаїла поставив 1755 року поміщик Діонісій Харлінський. Вона була пʼятого класу й мала 47 десятин власної землі.[2] Церква в селі була й до того: попередницю описано у візиті Хвастівського деканату за 1746 рік.
Парафія була ширша за село. До 1780 року до неї належали жителі сусідньої Козичанки, і тільки потім вони відійшли до власної.[2] Тож записи козичанців до 1780 року треба шукати в метриках грузької парафії.
В описі метричних книг Центрального державного історичного архіву за грузькою церквою окремо значаться книга шлюбів за 1856-1889 роки, книга народжень за 1883-1897 і книга за 1898 рік; ще дванадцять книг, десять із них за роки між 1880 і 1892, одна за 1896 і одна за 1907, 1909 і 1910 роки, ведені спільно із сусідніми парафіями.[3] Давніші записи народжень є серед дублікатів метричних книг у тому самому архіві: у Грузькому за 1843, 1850 і 1857 роки.[1] Крім метрик, у фонді Київської духовної консисторії за описами значаться пʼятнадцять справ 1797-1829 років, повʼязаних із грузькою церквою: девʼять про висвячення й переміщення її дияконів і священників, решта про дозвіл на ремонт церкви 1819 року, пограбування самої церкви 1823 року, борг і побої, у яких звинувачували священника, протиправне вінчання і прийняття жителя села в духовне звання.[4]
На 1900 рік у селі стояли церква, каплиця й однокласна приходська школа.[5]
Кінець розтягнувся на сорок років, і дві книжки рахують його по-різному
Книжка про село 2001 року подає це коротко: будівлю зруйнували 1937 року, частину пристосували під комору; в окупацію богослужіння відновили, і церква працювала в рештках колишньої будівлі до 1954 року, коли приміщення забрали під сільський клуб; клуб невдовзі переїхав у нову будівлю, а стару церкву зрівняли з землею.[6]
Хроніка того самого краєзнавця 2006 року розписує це по роках, і жоден із них не 1937-й:[7]
| Рік | Що сталося |
|---|---|
| 1852 | ремонт церкви коштом прихожан |
| 1934 | постанова про закриття церкви й перебудову її під клуб |
| 1936 | у церковній будівлі відкрито клуб зі сценою й кіносеансами |
| весна 1939 | з будівлі зрізали куполи, всередині зробили колгоспну комору |
| 2 лютого 1950 | рішення № 167 виконкому обласної ради про вилучення в Михайлівської релігійної громади «клубного» приміщення |
| 1954 | церкву закрито, у її стінах відновлено клуб; служби перенесено у звичайну сільську хату |
| 1971 | богослужіння припинено |
| 1975 | збудовано новий Будинок культури, а стару церковну будівлю зрівняно із землею |
| 1995 | коштом господарства й пожертвами селян збудовано нову Михайлівську церкву |
Із цих рядків лише при 1950 році названо архівний документ, і лежить він у ДАКО.[7] За цим рішенням, як його переказує хроніка, релігійна громада в Грузькому існувала й 1950 року, і їй запропонували підшукати для богослужінь молитовний будинок. Що роботу церкви відновили під час окупації, пише й хроніка.
Документ 1950 року не стосується подій 1934-1939 років, тож котра дата точніша, 1937-ма книжки 2001 року чи роки 1934-1939 хроніки, він не розсуджує.[7]