1604 чи 1609: дві дати першої згадки й суперечка за землю, з якої вони взялися

Найранішою письмовою згадкою про Грузьке краєзнавча література називає 30 липня 1604 року: поселення під назвою Грузька, що належало Харлінським.^[2] «Національна книга памʼяті» подає ту саму дату й одна з усіх називає, звідки вона взялася: з двадцять першого тому польського збірника документів «Źródła dziejowe» (Варшава, 1894).^[1] Номера сторінки книга не дає, і самого тому ми не відкривали.

Це та дата, яку сайт ставить першою згадкою Грузького. Датовано нею не село, а межу чужої тяжби.

Село потрапляє в папір як предмет чужої суперечки

Абзац, у якому ця дата надрукована, розповідає не про село, а про тяжбу. Власники містечка Рожева Цетнери аж до 1648 року намагалися повернути собі землі, захоплені власником Бишева Щесним Харлінським: той, за їхнім твердженням, заклав слободи Грузька та Ястребна «на ґрунтах дідичного урочища Лозків, що звалося Коркоші, та на річці їхній Манці».^[2] Обидва топоніми варто запамʼятати: у польських актах ці місця можуть стояти саме під ними.

Звідти й походить усе, що взагалі записано про ці місця до села. У розмежуванні земель 1574 року між Василем Лозою, Богушами Гулькевичами й Харлінськими згадані Загрузні озера, належні до Рожева; 1 червня 1578 року - урочище Грузькі Руди між Бишевом і Брусиловом.^[2] Обидва записи фіксують не поселення, а озера й урочище, за якими сперечалися дві родини.

Практичний висновок для того, хто читає ці дати в чужих переказах: 1574 і 1578 роки до села не належать. Взявши їх за вік Грузького, його роблять на три десятиліття старшим, ніж каже саме джерело.

Дата 1609 і чому вона трапляється частіше

Радянська «Історія міст і сіл» 1971 року подає інший рік: «Перша згадка про Грузьке належить до 1609 року».^[4] Саме ця дата розійшлася далі за всі інші, бо її передруковували.

Ланцюг видно повністю. 1989 року районна газета «Ленінська Зоря» друкує цикл про Макарівщину прямо «за матеріалами „Історії міст і сіл Київської області“»; 2001 року краєзнавча книжка про Грузьке передруковує ту газетну замітку цілком і чесно називає її джерело.^[3] Тобто три публікації - це одна публікація, переказана тричі.

Одна деталь у цьому передруку варта окремої уваги. 1609 роком там датоване не село, а урочище, що належало поміщикам Харлінським, - і саме при цьому реченні стоїть виноска на «Жрудля дзейова т.21, Варшава 1894, ст.149», тобто на той самий польський том, тільки вже зі сторінкою.^[3]

Отже, одне видання назване при обох датах, а перевіряти в ньому нема чого, поки хтось не розгорне сам том. Приписати сторінку 149 даті 1604 не можна: це зведення двох різних публікацій, а не те, що стоїть у джерелах.

Що з цього має шукач

Найдавніша форма назви - Грузька, жіночого роду, і саме так село записане в згадці 1604 року.^[2] Краєзнавча книжка про село ставить при цьому примітку: ця назва була офіційною до 1921 року.^[3] Тобто в дореволюційних документах шукати треба Грузьку, а не «Грузьке».

Прізвище власників доводиться шукати у двох написаннях: книга памʼяті друкує «Харбінським»,^[1] тоді як в усіх інших джерелах про село XVII-XIX століть стоять Харлінські. На це написання натикається кожен, хто шукає за прізвищем власника.

І головне, чого в жодній із цих згадок немає: імен людей, які тут жили. Записи 1574, 1578 і 1604 років називають панів, межі та урочища. Село в них стоїть як обʼєкт володіння, а перші імена гружчан ідуть уже церковними книгами - а власна церква стала тут аж 1755 року, на півтора століття пізніше.