Дві підводи щодня: голод 1932-1933 років у Гребінках
8 березня 1932 року до бюро скарг НК РСІ пішов лист за підписами «Степан Мартиненко, М. Хуторний, М. Шевченко, члени колгоспу»[5]. Його автори писали, що найбільше пограбовано «села такі як Лосятин, Саливонки, Гребінки, Храпачі та Скребиші Білоцерківського району»: «Тисячі пудів забрано і снопами, і зерном, але грошей людям не всплачувано до сього часу»[5]. Національна книга памʼяті жертв Голодомору наводить лист за рукописним оригіналом із центрального архіву й зазначає, що його надруковано в газеті «Сільський майдан».[5] У вступі до розділу Васильківського району книга називає його листом селян Васильківського району. У вступному нарисі тієї самої книги цей лист названо листом селян с. Лосятина Білоцерківського району[6].
Книга смертей 1932 року
Тієї весни Гребінська сільрада записувала смерті односельців у книгу актів, і ця книга збереглася в обласному архіві. Шапки актів, з різними скороченнями, кажуть, чия вона: «Гребінська с/рада Б-Церківського району»[1]. У книзі актів про смерть 1932 року від Гребінок уціліли 50 актів, №23-72, з 8 квітня по 17 вересня. Актів №1-22 у книзі немає.
За датою смерті найбільше актів припадає на квітень (13) і червень (12).[1] Решта: травень 7, липень 6, серпень 10, вересень 2.
Виснаження в графі причини смерті записано шести дорослим і старим людям.[1] Це «Від виснаження» в 66 років, «від загального виснаження» в 54, «Виснаженість» у 80 і «стареча виснаженість» у 70, 80 і 90 років[1]. В акті №62 дитини причину записано як «розлад у засвоєнні харчі» і ще одним словом на «в», яке певно не читається[1]; мартиролог книги памʼяті передає цей діагноз як «розлад у засвоєнні харчів, виснаження»[4]. Слова «голод» у жодній розбірливій графі причини немає; в акті №61 причину записано коротким словом на «Га» з розчерком, яке певно не читається[1]. Серед інших записаних причин туберкульоз, міокардит і «невідома»; у пʼятнадцяти актах графу причини не заповнено зовсім[1].
За віком, записаним числом, десятеро померлих не мали й пʼяти років, і четверо з них не дожили до року[1]. Ще двом дітям у графі віку записано дату народження: «10го жовтня 1931» в акті №23 і рік із виправленою третьою цифрою в акті №62[1].
За заголовками справ опису архівного фонду книги смертей Гребінок за 1933 рік немає: справа з Гребінками за той рік, за заголовком опису, це книга народжень[2]. Чи лежать акти про смерть 1933 року деінде, з опису не видно.
Що записали очевидці
Нарис про селище в Національній книзі памʼяті переказує, що «кожного дня дві підводи їздили вулицями села і збирали померлих від голоду», звозили їх на сільський цвинтар і закопували в братських могилах[4]. Там само сказано, що в Гребінках встановлено випадок людожерства і що від голоду вимирали цілі сімʼї.
За пʼять місяців, із квітня по вересень 1932 року, нарис рахує 50 померлих жителів Гребінок, з них 16 дітей, за фрагментом книги актів про смерть, що зберігся в обласному архіві[4]. Загалом у 1932-1933 роках, за оцінкою нарису, у Гребінках від голоду померло понад тисячу людей; очевидці встановили 238 прізвищ загиблих. 1990 року в Гребінках на кургані поставили памʼятний знак, хрест жертвам Голодомору. Мартиролог, надрукований слідом за нарисом, укладено за тією самою книгою актів за квітень-вересень 1932 року та за свідченнями очевидців Г. Т. Петренко (Загородньої), І. О. Темнюка, В. І. Ярового та інших.
Свідчення про голод у Гребінках записав краєзнавець М. П. Таран у книгах «Розіпʼяте село» і «Моє рідне село»[4]. Мартиролог Пінчуків називає його краєзнавцем із селища Гребінки[7].
У переліку функціонерів 1931-1933 років, яких згадує книга памʼяті, є й Розенберг, «голова Гребінківського колгоспу ім. Шевченка Васильківського р-ну»; імені його перелік не подає[8].
Для пошуку. Акти про смерть Гребінок 1932 року лежать у Державному архіві Київської області, фонд Р-5634, опис 1, у книзі, яку архів описує під Васильківським районом.[1] Самі акти записано під Гребінською сільрадою Білоцерківського району. В онлайн-покажчику актів архіву за 1932 рік стоять ці самі пʼятдесят записів[3].