Позов Макаровича до Харлінського про сіножать в урочищі Квасовці

Найдавніша відома згадка місця, на якому потім постане Фасова. 5 жовтня 1619 року пан Миколай Макарович позивався до пана Єжи Харлінського через покіс сіножаті на границі мотижинській, в урочищі Квасовці. Того ж дня на місці побував возний і бачив сіна на пʼятсот возів; мотижинський війт розповів йому, що Харлінський сіно забрав до стайні в Бишеві й хоче привласнити землю Макаровича.^[1]

Це ще не село, а спір за сіножать між двома панами, у якому вперше трапляється назва, від якої піде Квашова, а згодом Фасова. Через двадцять чотири роки Харлінські позиватимуться вже самі - за напад на власну слободу, осаджену на цьому ж місці.

Спір за межу тут давніший за самий позов: 1604 року Миколай Макарович напав на сусідній Карашин, спалив будинок власників і пограбував село саме через те, що вважав землі між річками Здвижем і Квасовою неправильно розмежованими.^[1]

Переказ походить із краєзнавчої статті Євгена Букета в районній газеті «Макарівські вісті» за 2012 рік.^[1]

Термінологія переказу - «позивався», «возний», «урочище» - типова для актових книг, тож автор працював з документом. Але шифру він не наводить, а перевірка всього номера газети показала, що апарату посилань у ній немає взагалі: ні «ЦДІАК», ні «гродська», ні «фонд».

Перевірити це можна за гродською книгою Київського воєводства за 1619 рік, де має стояти запис позову. Гродські книги цього періоду зберігаються в ЦДІАК України.