Скульптура воїна над братською могилою 1943 року

Рішення виконкому Київської обласної ради № 806 від 23 листопада 1970 року обліковує в Червоній Слободі братську могилу воїнів Радянської Армії, «які загинули в 1943 році за визволення села Червона Слобода від німецько-фашистських загарбників».^[1] Місяця в рядку немає, лише рік. На могилі, за тим самим рядком, стоїть скульптура воїна з залізобетону, побронзована, на цегляному постаменті. Скільки людей у могилі і як їх звали, рядок не каже. Число 602 при ньому - це наскрізна позиція в переліку: охоронних номерів у рішенні 1970 року немає взагалі.

Місяць дає інша книжка. «Нариси з історії Макарівського району» 2006 року у зведеній таблиці памʼяток війни мають по селу один рядок одразу на дві речі: братську могилу радянських воїнів, які загинули в боях у листопаді 1943 року, і памʼятник на честь 71 воїна-односельця, «що не повернулися з фронтів війни».^[2] Місце в таблиці - цвинтар Червоної Слободи, охоронний № 548, дата відкриття при рядку 07.11.1954.

Звести ці два записи в один обʼєкт можна лише за описом, бо номера, за яким їх можна було б порівняти, рішення 1970 року не має.^[1] За описом вони сходяться в головному: братська могила радянських воїнів, загиблих 1943 року, у самому селі.^[2] У табличному рядку немає слова про скульптуру, а в рядку рішення - про цвинтар і про памʼятник односельцям.^[1][2]

Сімдесят один стоїть при памʼятнику, і це односельці, які не повернулися з фронтів.^[2] Нарис про саме село в тій самій книжці дає інше число: «Коли почалася війна, близько 200 чоловіків пішли на захист Батьківщини, 91 загинув смертю хоробрих».^[3] Таблиця лічить тих, хто не повернувся з фронтів, нарис - тих, хто загинув, і звести ці два числа нам нема чим.^[2][3]

Той самий нарис згадує в центрі села памʼятник воїнам Радянської Армії 1956 року: «На мармурових плитах прізвища загиблих та пропавших безвісті односельчан».^[4] Чи це той самий памʼятник, що в таблиці стоїть на цвинтарі з датою відкриття 07.11.1954, з тексту не видно, тож ми їх не зводимо.^[2] Прізвища односельців, отже, стоять на плитах у селі, а поіменного списку полеглих у книжці немає.^[4]