Погроми 1919 року в яру біля автостанції, і де опинилися плити з єврейського цвинтаря

Єврейська громада жила в Бишеві близько двохсот років. Перший документ про це лежав у родинному архіві власників містечка: близько 1721 року «якийсь старозаконний Іцко Осерович» прийняв у Бишеві добровільне міське підданство. На середину XIX століття євреїв тут було 780 - майже чверть містечка,^[3] а бишівський рабинат ховав приписаних до половини губернії.^[1]

Літо 1919 року

Улітку 1919 року Бишів переходив із рук у руки. У волості діяв один із найбільших повстанських загонів - отамана Соколовського, і 18 липня зведення записало: «бандами занят Бышев». За літо містечко зазнало кількох нападів, і серед них - єврейські погроми. Нарис 2006 року пише про це так: «В центрі Бишева, в яру (біля автостанції) було розстріляно кілька десятків євреїв "соколовцями". Хоча в ряді випадків місцеве населення спасало їх, переховуючи від нападників».^[2]

Ні дати, ні числа, ні жодного імені нарис не подає.

Яр цей і досі на місці - у центрі селища, при автостанції. Того, хто читає це з Бишева, просимо про одне: якщо в родині збереглася памʼять про ті погроми - хто кого переховував, чиї це були хати, - розкажіть її нам.

Куди подівся цвинтар

Друга згадка стоїть зовсім в іншому місці - у статті про бишівську пошту. Автор перелічує імена бишівських євреїв, які підписалися 1911 року під клопотанням про поштове відділення, і додає: «інші прізвища можна прочитати на надмогильних плитах, які досі служать фундаментом однієї з комор нашого місцевого господарства».^[2]

Тобто єврейський цвинтар Бишева розібрали, а плити з нього пішли в основу колгоспної будівлі. Коли це сталося, автор не каже.

З метрик громади ми бачили книгу смертей за 1854 рік, а далі обриваються.^[1] Надгробок - це часто єдиний документ, який називає імʼя батька й дату смерті людини, померлої після 1901 року. Якщо ті плити ще лежать у фундаменті, на них можна прочитати покоління, якого немає в жодній книзі.

Що з цим робити далі

Для цього не треба архіву:

• знайти саму комору. Господарство, якому вона належала, звалося по-різному - колгосп імені Ілліча, радгосп, КСП «Бишів», ТОВ «Лан», - але будівлі стоять там само;
• сфотографувати цоколь. Написи на мацевах різьблені глибоко й читаються навіть перевернутими;
• дізнатися, чи вцілів сам цвинтар. У Бишеві він був окремий від християнського, і місце його мали б памʼятати старожили.

Імена тих кількох десятків, розстріляних у яру, можуть бути в документах комітетів допомоги потерпілим від погромів, які збирали списки по містечках Київщини 1919-1920 років. Ми до них ще не дійшли.