Голод 1932-1933 років: шістдесят пʼять імен і жодного документа

Мартиролог голодних років по Бишеву - шістдесят пʼять імен.^[1] Це єдиний перелік, який існує, і він не архівний.

Документа немає. Актових записів про смерть за 1932 і 1933 роки по Бишеву не індексує база актів цивільного стану - ні народжень, ні смертей; при тому запис про розлучення 1932 року в ній є, тобто роки як такі в покажчику присутні, а Бишева в них немає.^[3] Обласна газета за обидва роки не має про Бишівський район жодної замітки - у жодній із трьох форм назви.^[2] Районної газети «За більшовицькі колгоспи» немає в архіві періодики взагалі. Радянська «Історія міст і сіл» веде бишівський нарис від колективізації 1930 року просто до МТС 1933-го й до школи 1934-го, тобто голоду в ній немає жодного слова.

Лишається переказ, і він теж має свою дату. Мартиролог укладено 2003 року двома вчителями історії бишівської школи, Н. В. Радченко і В. В. Обухівським, за свідченнями одинадцяти очевидців.^[1] Очевидців названо поіменно, з роками народження: Г. С. Баштова 1926 року, М. А. Грищенко 1922, В. Я. Голубова 1923, Г. К. Голенко 1922, Г. І. Депутат 1907, Г. П. Дідушко 1912, К. М. Коба 1921, О. І. Кромбет 1922, І. Ф. Ступак 1923, О. М. Шульга 1923, М. П. Шульга 1910. Це свідки, а не жертви, і в перелік із шістдесяти пʼяти вони не входять. Тобто між подією і записом про неї стоїть сімдесят років памʼяті, і наймолодшій зі свідків, Г. С. Баштовій, у 1933-му було сім.

Число 109 з цього тому не цитується. Нарис, надрукований на тій самій сторінці, що й мартиролог, заявляє 109 установлених імен, а сам мартиролог друкує 65.^[1] Різниця в 1,7 раза, і пояснення їй у томі немає. Ми перерахували перелік по колонках і звірили зі сканом сторінки: позицій справді шістдесят пʼять.

Років народження в переліку не стоїть у жодного запису: колонку не заповнено. Групових позицій на кшталт «його жінка і девʼятеро дітей», звичайних для інших сіл, тут немає жодної. Зате тринадцять позицій із шістдесяти пʼяти несуть не саме лише імʼя, а прізвисько, під яким людину знало село: «Дід Скалка», «Дід Хрипнявий», «Дід Заєць», «Грищенко (баба Синиха)», «Грищенко (баба Гаманка)», «Коба (дід Ушитий)», «Коба (дід Москаль)», «Коба Олекса (Німий)», «Головко (дід Цибуля)», «Андрійко Олекса (Байрак)», «Ступак Павло (Рудий)», «Фещенко Яков (Куник)», «Олійник Каленик (Андрій)». У трьох немає навіть прізвища - тільки «дід» і прізвисько. Ми лишаємо їх так, як стоїть у книзі.

Виконавців нарис називає, і вони в мартиролозі не стоять. Зі слів очевидця Депутата названо Василя Орлова й Базіля, а про вповноваженого сільради сказано дослівно так: «Насиллям і жорстокістю відзначався один з таких „уповноважених“ Манченко Яків».^[1] Це прізвища відповідальних, а не жертв, і плутати їх не можна.

Мітка «за переказом» стоїть на цій сторінці не тому, що ми сумніваємося в голоді. Голод був. Сумнівний тут перелік: він переказує усні спогади, зібрані через сімдесят років, і кожне окреме імʼя в ньому має рівно одне підтвердження - людську памʼять. Шукати треба у справі ДАКО, фонд Р-5634, де мали б лежати актові записи Бишівської сільради за 1932-1933 роки, і в підшивці районної газети, якщо вона десь збереглася.