Рубанович Стефан Захарійович

Сповідний розпис Небелиці за 1838 рік починається з того, хто його склав. Перший розділ таблиці зветься «Духовные сихъ домашніе», двір перший, особа перша: «Священникъ Стефанъ Захаріевъ Рубановичъ - 38».^[1] Отже на Великий піст того року приходському священникові Миколаївської церкви було тридцять вісім років, і рік народження з цього виходить ≈ 1800.

Той самий підпис - «Приходскій Священникъ Стефанъ Рубановичъ» - стоїть під метричною книгою 1852 року.^[2] Між двома аркушами щонайменше чотирнадцять років служби в одному селі - стільки ми бачили на власні очі.

Три документи за пʼятнадцять років

Найраніший із них не церковний, а землемірний. 20 вересня 1837 року повітовий землемір зняв «з натури» план земель, сіножатей і садибного місця, що належали Небелицькій церкві; унизу таблиця площ і підсумок «И того 35 десятин 646 сажень», а на самому кресленні окремим прямокутником підписано «Усадьба Священника».^[3] Розпорядником ділянок названо «священника Стефана Рубиновича, Небелицкой и Николаевской Церкви принадлежащего».^[3]

Прізвище тут написане інакше - Рубиновичъ проти Рубановичъ. Що це одна людина, ми виводимо самі, з того що церква й село ті самі, а роки стоять поруч. Указу консисторії про призначення до небелицької парафії, який розвів би або звів ці два написання, ми не бачили.

Опис консисторського фонду показує ще одну справу, старшу за план: із 30 липня по 12 листопада 1830 року розглядали рукоположення диякона Стефана Рубановича з Троїцької церкви села Ставище до Небелиці.^[5] Самої справи ми не відкривали. Якщо це він, то в село він прийшов дияконом за сім років до плану, а служба його тут рахується від 1830-го.

Причт, якого немає в покажчиках

Небелицька парафія лишила по собі великий іменний масив: тільки дублікати метричних книг за 1840-1852 роки дають 1302 записи.^[6] Священника серед них немає жодного разу - покажчики ведуть народжених, померлих, батьків і наречених, а того, хто вів книгу, не заносять. Обидва імені небелицького причту ми прочитали з самих аркушів.

Друге з них - дяк Авраам Пахалович, який підписав ту саму метрику 1852 року.^[2] Прізвище Пахалович стоїть і в списку парафіян сповідного розпису, шістьма записами.^[1] Саме прізвище родини ще не доводить, зате доводить по батькові: у покажчику метрик стоїть вінчання 23 травня 1843 року, і наречена в ньому - «Мотрона Авраамова Пахалович», тобто Авраамова дочка.^[6] Ті самі описи фонду 127 показують, що Авраама Пахаловича рукоположили до Небелиці ще 1814 року, з Фастова, а 1816-1817 років паламарем при цій церкві призначили його сина.^[5] Тридцять вісім років між рукоположенням і підписом на метриці - це або одне довге служіння, або батько й син під одним іменем, і розрізнити їх ми не можемо.

Чого ми не знаємо

Коли Стефан Рубанович прийшов у Небелицю священником і коли перестав ним бути. Церкву, у якій він служив останні роки, збудували коштом казни 1851 року на місці старої, що зветшала,^[7] - тобто метрику 1852 року він підписував уже в новій будівлі. Наступна метрична книга парафії, яка значиться в описі ЦДІАК, - 1856 рік (ф. 127 оп. 1012 спр. 3061А, спільна з церквою села Містечко); далі йде вже опис 1078 з книгами 1875, 1881, 1891 і 1904 років.^[2][4] Жодної з них ми не відкривали; імʼя його наступника стоїть у них, і дістати його можна тільки з самої справи.