Погорецький Петро Іванович

1734 - 1780, лікар, викладач фармакології, перекладач

З Києво-Могилянської академії він вийшов 1757 року, а вступив, за статтею про нього, у пʼятнадцять років.^[1] Котрий це був рік, залежить від того, який рік народження правильний: за енциклопедією 1983 року виходить вступ близько 1749-го і вісім років навчання, за словником 1898-го - вступ близько 1755-го і два роки. Стаття сама цієї розбіжності не розводить.

Через чотири роки він уже не в Києві й не в імперії, а в Лейденському університеті в Голландії, і вчиться там з 1761 по 1765 рік у Бернарда Альбінуса та Адріана ван Роєна. Дисертація, яку він там захистив, називалася «Про напівметал нікель»: тодішня медицина ще не відділилася від хімії, і дорога до лікарського ступеня йшла через метали.^[1]

Саме за цю дисертацію він 1765 року й дістав ступінь доктора медицини - у Лейдені, а не в імперії.^[1][2] До Петербурга він повернувся у вересні того ж року, і там Медична колегія після екзамену лише дозволила йому практикувати як докторові медицини.^[1] Далі чотири роки, з 1765 по 1769, він викладав фармакологію в Московській госпітальній школі.^[1]

Чума 1771 року

1771 року в Москві була чума. Погорецький був серед тих, хто з нею боровся, і допомагав Данилу Самойловичу в розробці щеплень проти чуми.^[1]

Друге, чим він відомий, робилося не біля хворих: він переклав медичні статті з французької «Енциклопедії» Дідро й був одним із перших, хто порушив питання про викладання медицини не латиною.^[1] Для студента госпітальної школи, який латини не знав, це була різниця між навчанням і переписуванням.

Помер 1780 року в Москві.^[1][2] Скільки він прожив, залежить від того, котрий рік народження правильний: за енциклопедією 1983 року виходить сорок шість, за словником 1898-го - сорок.

Що саме привʼязує його до села

Це найдавніша людина Чорногородки, про яку відомо щось, крім прізвища в переліку. Але саме те, що робить його нашим, - слово «Чорногородка» при його імені, - стоїть у найслабшій ланці всього ланцюга: у статті, яка перелічує кілька видань і не каже, котре з них дає місце народження. Одне з тих видань, словник Брокгауза і Єфрона, ми прочитали: Лейден, ступінь, рік смерті в ньому є, а місця народження немає взагалі.^[2] Отже все село тут тримається на двох виданнях, яких ми не бачили. Дати, університет і назва дисертації в таких довідках звіряються з іншою літературою легко; назва села зʼїжджає найчастіше.