Микита Панасович Мазепа

Хто підʼїжджав до Забуяння взимку 1954 року, здалека бачив дві високі труби з густим димом над ними, на тлі синьої смуги лісів. Це топилася тваринницька ферма колгоспу імені Молотова; поряд крутив срібними лопатями вітродвигун.^[1]

Про те, звідки взявся дим, газета розповідає так:^[1]

Труби ці - гордість забуянських колгоспників і особливо колгоспного механізатора Микити Панасовича Мазепи. Він після війни полагодив старий локомобіль, спорудив цілу систему хитромудрих пристосувань, щоб дати ферму гарячу воду для готування грубих кормів.

Далі вона додає, що локомобілів уже два:^[1]

Тепер уже два локомобілі димлять над Забуянням. Вони не тільки дають гарячу воду фермі, а й рухають льонотіпальні машини.

Забуяння славиться своїм льоном, каже той самий нарис;^[1] куди ця спеціалізація вела далі, видно на сторінці села.

Хто ще є в цьому нарисі

Голова колгоспу Микола Карпович Куровський. Утрьох - автор, голова й механізатор - вони оглядають колгоспну лазню, якої Забуяння доти взагалі не знало.^[1] Механізатор у цьому переліку стоїть нарівні з головою, і саме його імʼя й по батькові газета повторює двічі.

Жанр, у якому це надруковано

Це перша шпальта республіканської газети за 1 січня 1954 року, і побудований нарис як новорічний тост за дружбу народів.^[1] Жанр такого тексту вимагає героя, і герой у ньому - Мазепа. Що з описаного справді зроблено, а що дописане жанром, з одного нарису встановити неможливо: перевірити його нема чим.

За цим текстом на початку 1954 року в Забуянні жив чоловік на імʼя Микита Панасович Мазепа, і в селі його знали як механізатора.

Чого нарис не каже

Ні року народження, ні того, звідки він у селі й чи народився тут, ні того, що з ним було після 1954 року. У книзі репресованих Мазеп із Забуяння немає.^[2] Рік народження стоїть біля кожного дорослого в погосподарській книзі Забуянської сільради за 1950-ті.