Германчук Петро Кузьмович

1952 - 2012, міністр фінансів України

Народився в Андріївці 14 березня 1952 року. Батько Кузьма Петрович (1922-1999) і мати Надія Миколаївна (1927-2006) працювали в місцевому колгоспі; школу він закінчив теж місцеву.^[1]

Міністр фінансів України в кабінеті Віталія Масола, з липня 1994 до червня 1996 року.^[1] Помер 28 червня 2012 року.

Дорога від заводського верстата до Мінфіну зайняла двадцять років

1969 року він не вступив до інституту з першої спроби й пішов слюсарем на київський завод «Точелектроприлад». Травень 1970 - призов до армії. Червень 1972 - слюсар-складальник на «Червоному екскаваторі», і того ж літа вступ до Київського інституту народного господарства, на фінансово-економічний факультет.^[1]

Далі одна установа на тринадцять років: із 1977 року економіст у Київській обласній раді, звідки він вийшов 1990-го начальником бюджетного відділу фінансового управління. У лютому 1990 року перейшов до Міністерства фінансів, з лютого 1992 заступник міністра, з липня 1993 перший заступник.^[1]

Міністром він став у липні 1994 року, коли після виборів Президента формували кабінет Віталія Масола. На ті два роки припала гіперінфляція й підготовка грошової реформи: гривню вводили вже без нього.^[1]

З посади він пішов не через відставку

У березні 1996 року його обрали народним депутатом від Старовижівського виборчого округу № 72, а суміщати мандат із міністерським кріслом закон не дозволяв. Тому в червні посаду довелося залишити.^[1]

Що було далі, газета проводить одним рядком: із міністерства він пішов у липні 2001 року.^[1] Розриву в цьому ряду нарис не робить - Мінфін від лютого 1990-го, міністр 1994-1996, вихід 2001-го йдуть у ньому поспіль, - але чим він займався між 1996 і 2001 роком, газета не каже, а іншого джерела про це в нас немає.

Із села в нарисі лишилися батьки, школа й риболовля

Газета написала про нього з докором власному районові: 2017 року йому виповнилося б 65, у червні минуло пʼять років від смерті, і на теренах району не згадали ні того, ні того.^[1] Із самої Андріївки в нарисі лишилися батьки-колгоспники, місцева школа й одна фраза: рибну ловлю він любив у повсякденному житті, а захопився нею ще дитиною в селі. Річка тут одна, Здвиж.

Районний том 2006 року, виданий за його життя, знає про нього рівно один рядок: прізвище, дата народження і слово «екс-міністр».^[2]