Довгич Василь

? - 1985, військовий водій

Народився 3 березня 1966 року в Мотижині^[1]. Ходив до місцевої школи, вчився добре; поки батьки були на роботі, тримав на собі господарство й худобу. Вільний час проводив біля техніки, а ще школярем записався на курси автослюсарів^[1].

Далі все пішло тією самою колією. Восени 1983 року, одразу після школи, ДТСААФ направив його до Фастівської автошколи на курси водіїв; 14 квітня 1984 року Макарівський військкомат призвав його на службу; у навчальному центрі він проходив перепідготовку на керування автомобілем у гірській і пустельній місцевості^[1]. У серпні 1984 року рядовий Довгич прибув до Кундуза на північному сході Афганістану, у 998-й артилерійський полк, до автомобільної роти матеріального забезпечення. Її робота - возити боєприпаси й продовольство з Пулі-Хумрі та Хайратона на базу полку^[1].

Останній рейс

Наприкінці серпня 1985 року колона повезла снаряди сусідній провінції Тахар, де бракувало боєприпасів, і доставила їх до Талікана. 1 вересня надійшов наказ повертатися маршрутом Талікан - Ханабад - Кундуз^[1].

На перевалі колону обстріляли з гір. В «Урал» Довгича влучила граната, машина загорілася. Він вискочив із неї, зайняв позицію за скельним виступом і придушив кілька вогневих точок; коли по ньому почали пристрілюватися снайпери, спробував перебігти на інше місце й був убитий^[1]. Йому було девʼятнадцять. Посмертно нагороджений орденом Червоної Зірки^[1].

Вулиця

Вулиця в Мотижині, на якій він виріс, носить його імʼя^[1]. Це не меморіальна формула, а робоча адреса: Мотижинська сільська рада стоїть на цій вулиці, будинок 2, і пише її сама у своїх оголошеннях^[2]. Того ж року в районній газеті продавали ділянку «по вул. Василя Довгича, 86»^[3] - тобто вулиця довга й назву її знають не з таблички на сільраді.

Чого нарис не каже

Дати загибелі немає ніде. Нарис веде розповідь по днях аж до 1 вересня 1985 року, а далі переходить на «на перевалі» без числа. Отже загинув він не раніше за 1 вересня 1985 року, і точніше ми поки не знаємо.

Місце поховання не назване. Про другого земляка, якого той самий випуск газети згадує поруч, сказано, на якому кладовищі він лежить; про Довгича - нічого.

Одна географічна неточність у самому нарисі. Навчальний центр у Талди-Кургані газета називає туркменським, тоді як місто це в Казахстані. На решту маршрутів це не впливає: Кундуз, Пулі-Хумрі, Хайратон, Талікан і Ханабад названі правильно.

Прізвище Довгич у Мотижині одне з найглибших - воно є і в списках репресованих 1930-х, і в спогадах про голод, і в газетних оголошеннях 2017 року. Родинного звʼязку між цими Довгичами жодне джерело не показує, і ми його не добудовуємо.