Дюденко М. І.

Повний кавалер ордена Слави це солдат або сержант, нагороджений усіма трьома ступенями відзнаки - третім, другим і першим. У Чорногородці 1971 року жив один такий.

Це все, що ми знаємо напевно. Джерело, яке це каже, - довідка про село в «Історії міст і сіл»: «В селі проживає повний кавалер ордена Слави М. І. Дюденко».^[1] Ініціали, прізвище, теперішній час.

Два перекази, і жодне імʼя не сходиться

Далі починається те, заради чого ця сторінка й стоїть.

Українська Вікіпедія називає його Миколою Сергійовичем - і в тому самому реченні додає, що в роки війни він був у полковій розвідці при штабі Ленінградського фронту, очолював розвідувальну групу з восьми осіб, не дожив двох місяців до Перемоги й похований у Латвії.^[2] Сайт, який передруковує ту саму довідку з «Історії міст і сіл», називає його Михайлом Сергійовичем і додає до трьох Слав ще орден Червоного Прапора й орден Червоної Зірки.^[3]

Жоден із цих варіантів не має по батькові на «І.», хоч у книзі стоїть «М. І.». А вікіпедійна версія прямо сперечається з книгою: том 1971 року пише «проживає», тобто на час видання ця людина була жива, а отже 1945 року не гинула. Свідчень тут не три, а два, і латвійська версія походить із того самого речення, що й імʼя «Микола Сергійович».

Пояснень тут два, і обидва можливі. Або мережеві довідки описують іншу людину з тим самим прізвищем: Дюденки в цьому селі не поодинокі, вони стоять і в мартиролозі Голодомору.^[4] Або в котромусь із переказів колись переплутали імʼя, і помилка розійшлася копіюванням із сайту на сайт.

Тому в цьому записі стоять самі ініціали. Розсудити це може одна річ - нагородний лист із роком народження й номером частини, який зійдеться з «М. І.» і з тим, що ця людина жила в Чорногородці 1971 року. У списках повних кавалерів ордена Слави, уродженців України, прізвища Дюденко немає взагалі, і це не суперечність: книга каже «проживає», а не «уродженець», тобто він міг народитися й не тут.