Липляни
село, Луцький район, Волинська область. Стара назва Ліпляни, Липяны, Liplany, Lipjany, Lipljany
Уже в Чехословаччині один із липлянських чехів заповнював анкету про своє село. На бланку вже було вписано чужу назву, «Kněhinski Luck». Він її закреслив і дописав у примітках: «moje obec na Volyni byla Lipljany okr Kiverce», тобто «моє село на Волині було Липляни, округ Ківерці».[3] На трьох сторінках анкети він розповів, скільки в селі було родин, що вони вирощували, чи була школа й скільки книжок мала бібліотека.
Хто були ці люди, що вони лишили над Стиром і куди поділися? До цього ми дійдемо наприкінці. А почнемо з часу, коли чехів тут ще не було.
Владика, чернець і городники
Липляни стоять над Стиром, за пʼять верст від Луцька; верста трохи більша за кілометр.[4] Колись село належало луцькому єпископству.
1583 року податок із Липлян вносили двоє. Луцький владика Ян Красінський платив із шести димів і пʼяти городників, а чернець Жидичинської архімандрії Теофан із двох городників.[4] Дим означав окреме господарство, а городник - селянина, що мав лише город, без поля.
Можливо, саме ці Липляни 1596 року львівський владика віддав на сорок років в оренду Іванові Чайковському, позичивши в нього сто кіп литовських грошів.[14] Певності немає: тоді існувало два села з такою назвою.
| Коли | Кому належало |
|---|---|
| колись | луцькому єпископству[4] |
| останнім часом перед 1902 роком | Франковським[4] |
| 1920-ті - початок 1930-х років | Максиміліанові Зубрицькому, згодом Шормам[13] |
Тридцять дві душі і тридцять три
22 травня 1858 року по деревні Липляни склали ревізьку казку, тобто перепис селян для податку.[1] Ревізія записала 32 душі чоловічої і 33 жіночої статі. «Душа» тут означає людину, а не двір. Під казкою за довіреністю приклав руку дворянин Олександр, син Адама.[1]
Парафією село належало до Михайлівської церкви в сусідньому Вишкові[5], а з 1892 року липлянців записували в Покровській церкві Луцька.[6] У 1918-1921 роках липлянців записувала і Вишківська церква.
Два поселення з одним імʼям
На зламі століть під назвою Липляни значилися два поселення. Поруч із селом стояла осада з тією самою назвою.[4]
| Коли | Людей | Що саме порахували |
|---|---|---|
| 1858 | 32 і 33 | ревізькі душі чоловічої і жіночої статі[1] |
| на зламі століть | 135 і 61 | мешканці села (13 дворів) і осади (15 дворів)[4] |
| 1906 | 181 і 101 | жителі деревні (16 дворів) і поселку (12 дворів)[2] |
Хміль і «хлопці з пивоварні»
Чеську колонію тут, кажуть самі волинські чехи, заснували 1882 року. Найбільше їх у колонії, вісімдесят, жило між 1887 і 1914 роками.[8]
Вирощували тут і хміль, аж до 1942 року.[3] На старому знімку хмільника по боках стоять «хлопці з пивоварні». Другим, третім і четвертим зліва підписано Олександра Фофа, Вацлава Ребла і Ярослава Фофа. Пʼятий зліва - хлопчик із Фофів, чийого імені не знають.[8]
У селі жила 21 чеська родина, 91 людина.[3] Чехи мали 183 гектари землі. Господарств було вісімнадцять. Десять мали від 10 до 20 гектарів, шість від 5 до 10, два від 1 до 5. Семеро людей власної землі не мали й орендували. Вісімнадцять родин жили з хліборобства, ще три з ремесла: у селі були коваль, колісник і столяр. Крамниця в селі була кооперативна. Православних серед чехів було 89, римо-католиків двоє.
Мали чехи й свої товариства. 1922 року в селі заснували аматорський театральний гурток на 14 людей.[3] Бібліотека мала близько 220 книжок. Був і «Сокол», на шість членів.[3] Була своя чеська пожежна дружина[9], в анкеті на 15 членів.[3] Школа в селі була і 1939, і 1946 року, а чеських дітей шкільного віку було 24.
Тим часом панська земля переходила до нових рук. У 1920-х і на початку 1930-х років маєток Липляни, що належав Максиміліанові Зубрицькому, а згодом Шормам, ділили на ділянки.[13] Шорма було й прізвище однієї з чеських родин села.[8] Чи це ті самі Шорми? Можна лише гадати.
Зима 1939-го
Наприкінці 1930-х у Липлянах був осідок районного проводу ОУН.[12][11] Культосвітнім референтом цього проводу в 1937-1938 роках був Павло Дужик, селянин із Липлян, член товариства «Відродження».[11] 21 лютого 1939 року польська поліція його заарештувала, звинувативши в належності до ОУН. Його подальша доля невідома.
У березні 1939 року польський звіт про розгром ОУН на Волині назвав Липляни серед ліквідованих районів проводу Луцького повіту, поряд із Жидичином і Клепачевом.[12]
Кінь і чотири тисячі рублів
Під час Другої світової громада подарувала чехословацькому війську в СРСР одного коня й дві голови худоби, а на танкову колону дала близько 4000 рублів.[3] У чехословацькому війську за кордоном служило 20 липлянських чехів, троє з них загинули. Семеро стали інвалідами, двоє жінок лишилися вдовами. А ще раніше, в Першу світову, пʼятеро липлянців служили в чехословацьких легіонах.
Сімнадцять будівель
На початку 1947 року липлянські чехи виїхали до Чехословаччини.[8] За листом від 18 лютого 1947 року переселенців із волинських Lipjany, найімовірніше саме цих Липлян, скеровували до збірного пункту в Шумперку.[10]
Від них у селі лишилося 17 будівель. Оптантам передали сім, а девʼять зайняли переселенці з Польщі.[9] 1970 року Липляни належали до сільради з центром у Жидичині, де стояла центральна садиба колгоспу «Ленінська перемога».[17]
Лишилися й могили. На чеському кладовищі в Липлянах на них стоять прізвища Валента, Гусак, Голечек, Фофова, Гуліціус, Киселова.[15] Там лежать і Антонія Реблова, і Франтішек Крупка, легіонер Першої світової, що помер 1930 року.[8]
Прізвища тягнуться крізь усю цю історію. Вацлав Ребл стоїть на знімку хмільника. Мстислав Ребл, уродженець Липлян, служив у чехословацькому війську й помер 22 вересня 1944 року, а Владислав Крупка, теж звідси й теж із того війська, - 15 вересня.[8] Чи були Ребли й Крупки одною ріднею? Так, через шлюб: Марія, дочка Франтішека Крупки, була й Реблова, а на знімку початку 1947 року стоїть серед родини Вацлава Ребла.
А на тій анкеті лишилося закреслене «Kněhinski Luck» і поруч його власне слово: Lipljany.[3]
Для пошуку. Метрики до 1868 року шукати у книгах Михайлівської церкви села Вишків (ДАЖО, ф. 1, оп. 78), за 1877 рік у ДАВО, ф. 35, оп. 1, з 1892 року, з перервами до 1938-го, у книгах Покровської церкви Луцька (ДАВО, ф. 35, оп. 9).[5][6][7] Ревізька казка 1858 року лежить у ДАЖО, ф. 118, оп. 14.[1] У 1930-х колонія Липляни належала до ґміни Ківерці[7], 1947 року село стояло у Вишківській сільраді, а 1970-го в Жидичинській.[16][17] Писали його й як Ліпляни, Липяны, Lipjany. Житомирські Липляни Овруцького повіту - інше село.[18]