Село осаджено близько 1640 року, а переказ починає його від валу

Про початок Завалівки є два пояснення, і вони не про одне й те саме століття.

«Słownik geograficzny» у гаслі «Zawałówka» пише коротко: «Założona około r. 1640 przez głośnego Samuela Łaszcza» - осаджена близько 1640 року Самуелем Лящем, після чого село ввійшло до макарівського ключа Любомирських.^[1] Краєзнавча стаття 2016 року звужує дату до вилки «між 1638 та 1642». Ту саму подію вона переказує реченням: власник Макарова Самуель Лящ «після 1638 року під самою Ситняковщиною на землі рожівській осадив село Завалівку».^[2] Те саме речення, слово в слово, той самий автор надрукував ще 2012 року в районній газеті.^[4]

Дня осадження ці тексти не подають: у словника стоїть «około», у статті - вилка між двома роками.^[1][2] Тому в заголовку рік.

Вал є в усіх, різниться його вік

Районний нарис 2006 року відкриває історію Завалівки легендою. На місці села були «непрохідні хащі, стояли багатовікові дуби», а вздовж них тягнувся Змійовий вал, «будівництво якого датується ще 320 роком». Під час наступу монголо-татар у XIII столітті люди тікали за вал і поступово перейшли жити в ліс, «схований за високим валом». Звідки й назва - за валом.^[5] На сусідній сторінці того самого розвороту нарис каже інше: з початку XVII століття Завалівка входила до складу Ситняків і вважалася хутором.

Похилевич 1864 року вал теж знає, але без навали й без століття. Деревня, пише він, «въ отношеніи къ мѣстечку Макарову лежить за древнимъ валомъ, который отъ Мотыжина чрезъ лѣса тянется къ селу Наливайковкѣ»: назва пояснена самим положенням села щодо містечка.^[6] Вал у нього один, у нарисі 2006 року теж один,^[5] а Букет і в газеті 2012 року, і в статті 2016-го пише про три.^[4][2]

Розходження тут не між легендою й документом, а між двома датуваннями того самого валу. Нарис ставить вал у 320 рік і селить за ним людей, що втікали від навали;^[5] у словника за валами осідає село Ляща.^[3]

Звідки взялася вилка 1638-1642

Виноска краєзнавчої статті веде в том IX словника, на сторінку 871, у гасло «Różów»,^[2] і там сюжет розписано докладно.

Починається він із сусідської ворожнечі. 1638 року Михайло Лоза, останній із роду дідич Рожева, «wieczyście rezygnował» Рожів Миколаю з Чертвиць Цетнеру, старості барецькому, - бо його раз у раз нагабував «impugnator dóbr» Самуель Лящ.^[3] Цетнер жив у Тартакові, але часто наїжджав, обживав і колонізував маєток. А Лящ, оселившись по сусідству,

dokuczał i Cetnerowi: jakoż pod samą Sitnikowszczyzną, na gruncie rożowskim założył wieś Zawałówkę, która, jak mówi dokument, dlatego tak była nazwana, iż za trzema wałami osiadła.^[3]

Тобто: дошкуляв і Цетнерові - під самою Ситниківщиною, на рожівському ґрунті заклав село Завалівку, яка, як каже документ, тому так названа, що осіла за трьома валами.

Звідси видно, звідки вилка. Нижня її межа - 1638 рік, коли Рожів перейшов до Цетнера; верхня - смерть самого Цетнера, яку словник датує обережно: «zdaje się, że w 1642 lub 43».^[3] Осадження стоїть між цими двома подіями, і проміжок між ними краєзнавець і взяв за дату.^[2]

Другий висновок теж лежить на поверхні: три вали - не пізніший переказ, при них у словнику стоїть «jak mówi dokument», тобто Руліковський мав перед очима акт.^[3] Якого саме - гасло не каже, і без цього акта дата лишається на слові одного автора.

Заразом стає зрозуміло, чому Завалівка потім живе між двома чужими назвами. Село поставлено на рожівській землі й упритул до Ситниківщини.^[3] Обидві привʼязки тримаються й у XIX столітті: 1864 року Завалівка стоїть приписною деревнею ситняківської церкви.^[6]

Далі село йшло з макарівським ключем

1768 року князь Антоній Любомирський обміняв Макарів із ксьондзом Каєтаном Рощишевським, деканом київської капітули, на Уладівку в Брацлавському. Разом із містечком до декана перейшли приєднані до нього села, і Завалівка стоїть у тому переліку між Слободою і Майданом Поташним.^[7] Село переходить із рук у руки в складі містечкового ключа, тому папери про нього за XVIII століття шукаються в паперах Макарова.

Для пошуку. Своєї церкви в Завалівці не було. 1864 року вона стоїть приписною деревнею ситняківської церкви, 126 жителів обох статей, і належить до макарівського маєтку.^[6] Метричні записи завалівців за XIX століття шукати треба серед книг ситняківської парафії, під назвою села в формі «Заваловка».^[6]