Від Відня до Пермі: вишеградці у вироках 1931-1942 років

Вишеград був чеською колонією, і в статтях про його уродженців у книзі «Реабілітовані історією» національність записана одна: «чех». А ті, хто приїхав сюди жити, часом народилися далеко від Макарівщини: у Чехословаччині, у Чехії, у Відні.^[1] Ще одного уродженця Вишеграда розстріляли в Пермі, і про нього розповідає чеська книга Мечислава Борака.^[2]

1931 рік: одноосібники

Першим у цьому ряду стоїть українець. Лазнюк Сава Савелійович, 1889 року народження, родом із Мотижина, малописьменний, жив у Вишеграді й господарював одноосібно. 21 квітня 1931 року трійка при Колегії ДПУ УСРР виселила його на пʼять років за межі України.^[1]

3 вересня 1931 року Особлива нарада при Колегії ДПУ УСРР винесла рішення про двох вишеградських чехів, теж одноосібників. Вахал Яків Андрійович, 1895 року народження, уродженець Чехословаччини, дістав три роки заборони проживати в 12 пунктах СРСР. Кубелко Володимир Тимофійович, 1885 року народження, уродженець Відня, дістав виселення на три роки за межі України.^[1] Реабілітували обох 1965 року.

Наприкінці того ж року, 27 листопада, трійка при Колегії ДПУ УСРР засудила на пʼять років позбавлення волі Петровського Ксаверія Адамовича, 1907 року народження. Він народився в Миколаївці Макарівського району, був малописьменним і теж жив у Вишеграді одноосібником.^[1]

3 квітня 1934 року: двоє Веселих у Києві

Обоє народилися у Вишеграді й жили вже в Києві. Веселий Карпо Вячеславович, 1914 року народження, працював на заводі «Більшовик», Веселий Микола Антонович, 1906 року, у ремонтно-монтажній майстерні. Того самого дня Особлива нарада при Колегії ДПУ УСРР Карпа виселила на три роки за межі України, а Миколу засудила до трьох років позбавлення волі.^[1] Реабілітовані обидва 1989 року.

1937 рік: музикант і вчитель

Майстрик Омелян Миколайович, 1906 року народження, уродженець Вишеграда, мав вищу музичну освіту й грав в оперному театрі в Києві. 6 грудня 1937 року постановою НКВС СРСР і Прокуратури СРСР його засудили до розстрілу, 11 грудня вирок виконали. Місце поховання в статті записане як невідоме; реабілітували його 1989 року.^[1]

Ті самі дати стоять і в книзі Борака: «Jemeljan Mejstřík, narozen v roce 1906 ve Vyšehradu na Ukrajině».^[2] Борак називає його музикантом Київської опери, засудженим до розстрілу 6 грудня 1937 року й розстріляним 11 грудня в Києві. Для цієї статті Борак посилається на «Реабілітованих історією» по Київській області.^[2]

Того ж року, за нарисом 2006 року, у Вишеграді закрили чеську школу, «оскільки стало мало дітей». Нарис додає: «Учителя Я. Боучека в 1937 р. репресовано і розстріляно».^[3] Абзацом вище нарис називає завідувача школи повним іменем, Ярослав Боучек, і пише, що з його ініціативи 1924 року поселення перейменували на Вишеград.

1938 рік: Перм

Вацлав Сойка (у Борака Václav Sojka) народився 1888 року у Вишеграді на Київщині, а до арешту жив у Чусовському районі Пермської області. Заарештований 17 грудня 1937 року, 15 січня 1938 року засуджений до розстрілу за шпигунство, 8 лютого розстріляний у Пермі.^[2]

1941-1942 роки: колгоспники

Прищ Франц Іванович, 1891 року народження, уродженець Чехії, колгоспник із Вишеграда, заарештований 25 червня 1941 року. Вироку він так і не дістав: 20 січня 1942 року його звільнили з-під варти «із-за відсутності доказів вини». Реабілітували його 1991 року.^[1]

Двоє інших колгоспників, обидва уродженці Вишеграда, вироки дістали від Особливої наради при НКВС СРСР. Мейстрик Вячеслав Іванович, 1893 року народження, 11 грудня 1941 року одержав пʼятнадцять років позбавлення волі, Лингарт Вячеслав Йосипович, 1905 року, 19 червня 1942 року одержав пʼять.^[1] Обох реабілітовано 1989 року.

Що лежить за кожним рядком

У жодній статті довідника про вишеградців звинувачення не записане.^[1] Для Вацлава Сойки його називає чеська книга: шпигунство.^[2] Щоб дізнатися, що закидали іншим, треба прочитати їхні архівно-слідчі справи.