Осадження Ситняків на відібраній землі

Про початок Ситняків відомо одне речення. 1887 року Похилевич писав: «О началѣ его и основаніи мы узнаемъ изъ протеста уніатскаго митрополита Рутскаго 1616 г., въ коемъ говорится, что „панъ Стефанъ Лозка отнялъ отъ митрополичьяго имѣнія Нежеловичъ на двѣ мили земли, и осадилъ на этой отнятой землѣ село Ситняки“».^[4]

Землю відібрано в митрополичого маєтку Ніжиловичі, і Ситняки поставлено на цій відібраній землі. Тобто 1616 рік це не перша згадка села, яке вже стояло, а запис про його появу: «осадив» означає, що доти поселення на цьому місці не було.

Що стоїть у самому документі

У статті про Ситняки Похилевич не називає ні книги, ні аркуша, ні місця зберігання - у нього стоїть сама цитата, але в статті про Забуяння він для того самого протесту посилається на «К. Е. В. № 12, 1873 г.».^[4] У томі «Архива Юго-Западной Россіи» з актами про гайдамаків 1700-1768 років цього тексту немає.^[6] Зате він надрукований у церковному часописі: «Кіевскія епархіальныя вѣдомости», число 12 за 16 червня 1873 року, дві шпальти - польський оригінал і російський переклад.^[1] Сам документ зве себе протестацією, але подано її не до суду, а від імені митрополита королівським люстраторам під час люстрації Київського воєводства, і вписано до люстраційних книг. Епізод із Ситняками там третій пункт:

3-to. Od teyze majętnosci Mezełkowicz, pan Stefan Lozka grontu na dwie mile wdołz y wszerz odjoł y sioło Sytniki na tym groncie posadził…^[1]

Похилевич переказав його по суті точно: дві милі й осадив. Оригінал додає два уточнення. Перше - міра йде «вдовж і впоперек» (wdołz y wszerz). Друге - відібране в самому документі зветься не Ніжиловичами, а Межелковичами. У переліку маєтностей на звороті документа Межелковичів немає, зате стоять Nizylowicze, тобто Ніжиловичі,^[1] а Похилевич у статті про Забуяння так і пише: «Нежиловичи (Межиловичи)».^[4] «Національна книга памʼяті» 2008 року відкриває нарис про Ситняки тим самим реченням у перекладі,^[5] але це не третій голос: то той самий Похилевич, переказаний українською.

Чому 1616-й - це верхня межа. Претензію подано 1616 року, і на той рік село вже осаджене - а якого саме року Лозка його поставив, не каже ні документ, ні Похилевич.

Ситняківщина: чому вона не стала першою згадкою

Краєзнавча стаття 2012 року подає рід Лозів у рожівських маєтностях уже з 1507 року: серед іншого їм належало «село Ситняківщина над р. Здвиженем».^[8] Далі та сама стаття пише, що 1574 року Ситняківщина згадана як озеро, 1612-го - як урочище, 1618-го - як поле, і сам автор додає: «Можна припустити, що в цей час поселення тимчасово не існувало».^[8]

Першою датою села 1507 рік тут не стоїть. Архівної адреси немає при жодному з чотирьох років, тобто першу ланку перевірити нічим.^[8] А сама послідовність - озеро, урочище, поле - читається простіше: назва належала угіддю, а не поселенню. Те, що після 1638 року власник Макарова Самуель Лящ осадив Завалівку «під самою Ситняковщиною на землі рожівській»,^[8] теж описує Ситняківщину як місцевість, повз яку міряють, а не як село.

Отож перша дата Ситняків тут - 1616 рік, і вона стоїть із поміткою «за переказом», а не 1507-й, яким Вікіпедія датує заснування села.^[7]

Завалівка: хутір, який ішов при селі

Районна книжка 2006 року переказує ту саму цитату про Лозку майже слово в слово, тож четвертим голосом про 1616 рік вона не є^[3]. Зате вона називає власників Завалівки, хутора, що належав до Ситняків:

До села належала і Завалівка. Цим хутором володів макарівський власник Павша. Але в 1875 році, невдовзі після заснування, помістя купила капітанша Л. А. Шульгіна. Проте волна ще довго володіла Завалівкою і продала її майору А. Л. Карповичу.^[3]

Ті самі три прізвища дає й Похилевич: близько 1875 року маєток із 871 десятиною землі купила в покійного Павші капітанша Лея Августівна Шульгіна і невдовзі переуступила його майорові Андрію Львовичу Карповичу.^[4] Хто шукає документи по Завалівці, має шукати за прізвищами Павша, Шульгіна й Карпович.

Дві засторги до цього уривка. «Волна» тут друкарська помилка тому замість «вона», а «ще довго» розходиться з Похилевичем: за ним, Шульгіна «вскорѣ» переуступила маєток Карповичу.^[4] А «невдовзі після заснування» не сходиться з рештою: за краєзнавчою статтею 2012 року, Завалівку осадили ще після 1638 року, при Самуелі Лящі,^[8] тобто на 1875 рік їй було понад два століття. Або нарис має на увазі заснування помістя, а не хутора, або він просто помиляється.

Що з цього тягнеться далі

Похилевич додає, що «въ прошломъ столѣтіи село было причислено къ Рожевскому старотству и имѣло съ нимъ одинаковую судьбу».^[4] Це та сама рожівська привʼязка, з якої село й почалося: рожівські маєтності, за краєзнавчою статтею 2012 року, належали родові Лозів,^[8] а землю під село взяв Стефан Лозка.^[1] Через триста років, 1925 року, Ситнязьку сільраду переведуть до Макарівського району разом із Рожевською та Ніжиловицькою, тобто разом із обома назвами з цього речення.^[2]