Вироки трійки УНКВС: пʼятеро мотижинців за один день

8 грудня 1937 року трійка при Управлінні НКВС по Київській області засудила чотирнадцятьох жителів Макарівського району, і пʼятеро з них мотижинці^[1].

Пʼятеро

• Андрій Петрович Довгич, 1893 року народження, швець у колгоспній майстерні, - розстріл. Вирок виконано 12 грудня 1937 року, через чотири дні. Місце поховання невідоме. Реабілітований 1958 року^[1];
• Остап Микитович Павлусенко, 1898 року, колгоспник-комірник, - десять років позбавлення волі; реабілітований 1989 року^[1];
• Марко Іванович Петрина, 1897 року, колгоспник, - десять років; реабілітований 1962 року, третім із пʼятьох^[1];
• Іван Федорович Солошенко, 1897 року, уродженець Мотижина, який на той час жив у Петрушках, - десять років. Помер в увʼязненні 8 листопада 1941 року, за шість років до кінця десятирічного строку^[1];
• Павло Іванович Тарасун, 1898 року, учитель середньої школи, уродженець Брусилова на Житомирщині, - десять років; реабілітований 1956 року, раніше за всіх^[1].

Розстріляних того дня по всьому району було троє: крім Довгича - Данило Симонович Захарченко з Ніжиловичів і Павло Якович Машовець із Грузького^[1]. Решті одинадцятьом дали строки.

Це операція по району, а не мотижинська справа

Разом із пʼятьма мотижинцями того самого дня та сама трійка засудила людей із семи інших населених пунктів: Виноградова (Макарів), Волощенка (Забуяння), Захарченка і Лешенка (Ніжиловичі), Кайстренка (Бишів), Кононенка (Кодра), Машовця і Чикаю (Грузьке), Мельника (Лишня)^[1].

Спільна дата сама собою не означає спільної справи. 8 грудня - не день, коли розкрили якусь «мотижинську організацію», а день, коли трійка розглядала чергову партію справ з усієї Макарівщини. Люди, що пройшли через нього разом, могли одне одного ніколи не бачити.

Мотижин вирізняється в цій партії числом, а не окремою роллю: пʼятеро з чотирнадцяти, більш ніж третина. Для порівняння, 3 серпня 1937 року та сама трійка засудила по району одинадцятьох, і мотижинець серед них був один^[1]; ще двоє мотижинців пройшли через неї 24 серпня і двоє - 28 грудня того ж року.

Чого джерело не говорить

Ні статті звинувачення, ні номера архівно-слідчої справи в записах немає - формуляр видання таких полів не має взагалі^[1]. Тому питання, чи була це одна групова справа на пʼятьох односельців, чи пʼять окремих проваджень, зведених в один день, лишається відкритим. Відповісти на нього можна лише за самою архівно-слідчою справою.