Самосуд у Мотижині - натовп забив двох затриманих у збірній хаті

У січні 1906 року в Мотижині натовп забив на смерть двох людей, яких напередодні заарештувала поліція. Про це з містечка написав власний кореспондент «Кіевлянина», і його допис лишається єдиним відомим свідченням про той день.^[1]

Як до цього дійшло

Передісторія в дописі викладена як загальновідома річ: у містечку довгий час чинила бешкети ватага, і майже щодня на ярмарках.^[1] Це не випадкова деталь. Мотижин був не селом, а містечком, тобто місцем із регулярними торгами, куди зʼїжджалися з околиці; ватага, яка тримає ярмарок, тримає головне джерело живих грошей у містечку, і терпіти її доводиться всім одразу.

Далі кореспондент називає два конкретні епізоди: ті самі люди напали ввечері на селянина, який ішов вулицею, і той ледве врятувався; та сама ватага вночі вривалася в дім.^[1] Після цього стражник Шаль затримав трьох - Голяка, Горбаченка й Сидорчука - і посадив їх у збірну хату.^[1]

Ранок

Збірна хата це приміщення містечкового управління, місце офіційного, хай і тимчасового, арешту. Саме звідти й почалося те, що сталося далі: звістка про арешт розійшлася по містечку за ніч, і, за словами кореспондента, селяни, які давно були вкрай збуджені проти цієї ватаги, зраділи й вирішили повестися з нею по-своєму.^[1] Уранці біля збірної хати зібралося дуже багато людей, вони зламали двері й почали бити затриманих. Через кілька хвилин Горбаченко й Сидорчук померли тут-таки на вулиці; третій лишився живий.^[1] Затриманих газета назвала трьох поіменно й окремо назвала двох загиблих, тож вижив Голяк - це відняття, а не здогад.^[1] «Жахливий вигляд мала розправа розлюченого натовпу», - цим реченням допис закінчується.^[1]

Що з цього видно і чого джерело не каже

Ключове в цій історії не жорстокість натовпу, а послідовність. Влада в містечку спрацювала: стражник знайшов і затримав тих, на кого скаржилися. Натовп зібрався не проти арешту, а через нього - арешт лише зібрав усіх трьох в одному місці й повідомив містечку, де вони. Тобто громада не чекала на суд не тому, що не вірила в затримання, а тому, що не вірила в те, що буде далі.

Чим це скінчилося, джерело не каже. Ані слідства, ані суду над учасниками самосуду допис не згадує - він написаний по гарячих слідах, і продовження сюжету в доступних матеріалах немає.^[1] Не названо ані імен, ані віку загиблих - самі прізвища; не сказано, чи були вони мотижинцями, чи прийшлими. Тому три прізвища з цього допису - Голяк, Горбаченко, Сидорчук - це поки що весь слід, який ці люди лишили.

Дати тут подано так, як їх подає газета, тобто за юліанським календарем.