Два Мостища на один універсал

10 жовтня 1670 року король Михайло Корибут Вишневецький записом надав Богушівку разом із Новосілками, Мостищами, Звонками й Лобковщизною Києво-Братському училищному монастиреві.^[1] Це найдавніший документ, у якому певно стоїть наше Мостище.

Найдавніший - але не найвідоміший. Місцева традиція веде початок села не сюди, а на два десятиліття назад, до універсалу Богдана Хмельницького. І веде його не в те село.

Що написано в універсалі 1651 року

11 січня 1651 року в Чигирині Хмельницький передав Києво-Братському Богоявленському монастиреві колишні маєтності київських домініканців:

«...такъ монастиревѣ Богоявленскому Брацкому Киевскому доминѣканские маетности, а особливе село, названое Мостища, надъ рѣчкою Ирпинемъ и надъ рѣчкою Которомъ, зо всѣма приналежными кгрунтами, полями, сѣножатми, борами, лѣсами и всѣми млынами и пожитками подаемъ въ владзу и спокойное уживане.»^[6]

Село названо, і названо Мостищами. Тільки привʼязки в самому тексті ведуть в інший бік Ірпеня: упорядники академічного видання пояснюють, що Котор (він же Котур, Котурка) - це верхня частина Горинки, правої притоки Ірпеня, а село коментар прямо кладе в Києво-Святошинський район.^[6] Ідеться про Мостище під Гостомелем.

До того самого висновку прийшов і сам Похилевич, тільки в кінці книжки. У «Дополненіях и поправках» він повертається до своєї статті на с. 14 - тієї, що про гостомельські Мостища, - і дописує: «Богданъ Хмельницкій отдалъ было Мостища Кіевской академіи универсаломъ 11-го января 1651 года», з посиланням на «Арх. Ю. З. Р. т. II, стр. 212».^[4] Розрізнення двох сіл, отже, тримається не лише на коментарях видання 1998 року: воно вже стояло в томі 1864 року, за сто тридцять чотири роки до нього.

Похилевич описує те саме село окремою статтею: парафіяльна церква апостола Андрія Первозванного, до парафії належать Горянка (Папірня) при ручаї Котурці й Мощун, а Мостище, за висновком Похилевича із записки домініканця Розвідовського, засноване ченцями київського домініканського монастиря.^[3] Домініканські маєтності універсалу 1651 року - це вони і є.

Звідки взявся 1654 рік

Сторінка Макарівської районної адміністрації датує надання інакше: за нею село дістав монастир спеціальним універсалом Хмельницького від 9 січня 1654 року.^[8] Такого універсалу немає. Під 9 січня в академічному корпусі стоїть документ № 109, і рік у ньому 1656: гетьман надає Братському монастиреві Ксавери, Мухоїди, Плисецьке, Чорногородку, Сарновичі, Обиходи й Базар. Мостищ у цьому переліку немає - ні в тексті акта, ні в покажчику географічних назв видання.^[7] Від справжнього документа тут лишилися день і місяць.

Як чуже село потрапило в нарис про наше

Нарис 2006 року відкриває хронологію Мостища рядком «1651 - Село засноване монахами Києво-Братського монастиря. Тоді його звали Муховодами».^[9] Далі в тому самому нарисі йдуть записка домініканця Розвідовського про містечко над Ірпенем, укріплення округлої форми в урочищі Клепачі, пʼятнадцять дворів зі 116 мешканцями й 95 чоловіками лісової охорони, пором гостомельського поміщика через річку. Усе це до слова стоїть у Похилевича на чотирнадцятій-пʼятнадцятій сторінках, у статті про гостомельське Мостище.^[3] Навіть засновників рядок називає не тих: у Похилевича те село засновують домініканці, а не братчики.

Чуже в цій хронології не все, і рядки про XIX століття в ній свої. Спадщина Марцинковських, від якої Мостище дісталося молодшому синові Альбертові, і продаж села 1857 року генералові Володимиру Петровичу Ползикову^[9] стоять і в Похилевича: у статті про Новосілки він називає того самого покупця^[2], а в поправках наприкінці тому - рік купівлі.^[5]

А от найраніший рядок цієї хронології, «1686 - Мостище стає власністю поміщика і вже не належить монастирю»^[9], Похилевич підпирає лише наполовину: він пише, що Мостище належало Братському монастирю до 1686 року, і на цьому спиняється. Що саме того року село взяв поміщик, у нього не сказано.^[2]

Для пошуку. У паперах XVII-XVIII століть два Мостища розрізняються двома ознаками, і обидві надійніші за назву. Перша - монастир: наше до 1686 року числиться за Києво-Братським^[2], гостомельське до відбору в монастирів нерухомих маєтків - за Межигірським, а до того його тримали домініканці.^[3][6] Друга - вода: обидва документи, які ми відкрили, ставлять гостомельське село при Ірпені або Котурці, і по тому ж ручаю тягнеться його парафія.^[3]

Запис 10 жовтня 1670 року ми знаємо через Похилевича й похідні від нього перекази; де лежить сам акт, він не сказав.^[1] І село цей запис не засновує, а надає: 10 жовтня 1670 року Мостище вже стояло й уже комусь належало. Тобто 1670 - це вік нашого знання про село, а не вік села.