216 десятин, продані один раз і датовані тричі
Земля, з якої вийшло село, продавалася один раз і одним куском: 216 десятин. Це число однакове в кожного, хто про купівлю писав.[1][6] Однакові й люди. Купувала Марʼяна Мегедь, удова купця другої гільдії зі станції Мотовилівки; на нарізаних ділянках осіли чотири васильківські міщани, брати Максим, Прокіп, Михайло і Лука Демидовичі Мегеді.[1] Розходиться сам рік - на вісімнадцять років.
| Рік | Хто його подає | Як це записано |
|---|---|---|
| 1846 | хроніка Грузького в нарисах 2006 року, кн. с. 247 | «216 десятин землі біля Грузької купує Марʼяна Мегедь з Мотовилівки»[3] |
| 1846 | окрема книжка про Грузьке, 2001 | покупчиня «переїхала сюди в 1846 році зі своїми синами»[4] |
| 1863 | стаття про датування поселень району, 2016 | «купила цю землю в генерал-майора Петра Івановича Багсуша в 1863 році»[1] |
| 1864 | нарис Марʼянівки в тому самому томі 2006 року, кн. с. 330 | «216 десятин землі купила купчиха Марʼяна Мегедь, родом із Мотовилівки»[2] |
Перший і четвертий рядки таблиці надруковані в одній книжці, на сторінках 247 і 330.[3][2] Це знімає найпростіше пояснення, ніби пізніше видання уточнило раніше: том 2006 року несе обидві дати одночасно й не помічає цього.
Не плутати. Стаття 2016 року розводить два однойменні села сама: рядок про 1863 рік стоїть у ній під заголовком «Марʼянівка (Марʼянівська сільська рада)», а сусідній - під «Марʼянівка (Колонщинська сільська рада)», і те друге село датоване інакше: «Під назвою Раковин вперше позначена на карті Шуберта 1868 року».[1] Тобто 1863 рік укладач відносить саме до нашого села.
Дві версії, а не три
1863 і 1864 стоять поруч, і за ними легко побачити одну справу: купчу підписали одного року, у володіння ввели наступного, і два укладачі взяли з паперів різні рядки. Зате 1846 стоїть окремо, на вісімнадцять років раніше, і склад родини в ньому інший: удова приїздить із синами,[4] а за версією 1863 року на землю сідають чотири брати, які їй сини не доводяться, - вони Демидовичі.[1]
Своє джерело називає тільки версія 1863 року: рукопис спогадів Павла Машовця «Спогади про мого діда Машовця Павла Яковича - одного з перших поселенців хутора Марʼянівки».[1] Рукопис не надрукований, і ми його не бачили; три інші записи в таблиці не мають при собі й такого.
Дід, якому цей рукопис присвячено, зветься так само, як один із розстріляних у селі: Машовець Павло Якович, 1871 року народження, селянин-одноосібник, що проживав у Марʼянівці, - вирок 8 грудня 1937 року, виконано 21-го.[9] Це збіг імені й по батькові, а не доведена тотожність, і дві речі в ньому не сходяться: розстріляний народився через вісім років після купівлі землі й записаний уродженцем сусіднього Грузького. Автора рукопису з ним не плутати: онук, який пише спогади про діда, - інша людина того самого роду.
Мовчання Похилевича важить менше, ніж здається
Проти 1846 року є свідок. Похилевич, який 1864 року описав кожне поселення губернії з церковною й земельною статистикою, хутора не знає ні під якою назвою.[7] Якби Мегеді сиділи тут уже вісімнадцятий рік, він мав би їх побачити.
Тільки той самий Похилевич у пізнішому й ретельнішому томі 1887 року не побачив сусіднього хутора Майдан - дванадцять десятин Максима Суховія, який через тринадцять років спокійно стоїть у «Списку населенных мест» окремою позицією тієї самої Бишівської волості, поруч із Марʼянівкою.[6][8] Дрібні хутори на одного власника випадали з обох його томів. Тому відсутність Марʼянівки 1864 року - аргумент допоміжний, і сам собою він не закриває нічого.
Що встигло змінитися до 1887 року
За двадцять із чимось років після купівлі власники на хуторі вже інші за станом. Похилевич записує 216 десятин за чотирма родичами-міщанами Мегедами, а сорок шість душ на них - це самі власники, їхні родини й кілька робітників.[6] Купчихи в описі немає: земля лишилася в роду, а купецьке звання з нею не перейшло.
Купчої не бачив ніхто з тих, хто про село писав. Лежати вона мала б у нотаріальних книгах Київського повіту, а перше число дворів на хуторі дала б ревізька казка або посімейний список Бишівської волості. Кожен із цих паперів дав би один рік замість трьох.