Шестеро репресованих маковищан

Районний нарис про Маковище каже про ці роки коротко: «У 1937-1938 рр. були засуджені і розстріляні як вороги народу чехи, що проживали в Маковищі: колгоспник Ф. В. Пратель та І. І. Коноваленко, а в 1941 році Я. М. Веселий»^[3]. Том «Реабілітованих історією» називає тих самих людей повними іменами, і два прізвища з трьох у нарисі перекручені.

Прашель Франц Вячеславович, 1886 року народження, уродженець Чехословаччини, колгоспник і коваль. Особлива нарада при НКВС СРСР дала йому пʼять років позбавлення волі 22 вересня 1938 року. Він помер в увʼязненні 23 жовтня 1940 року; реабілітований 1965-го^[1].

Конваленко Іван Іванович, 1872 року народження, теж уродженець Чехословаччини, одноосібник. Трійка при УНКВС по Київській області засудила його до розстрілу 3 серпня 1937 року, і вирок виконали того самого дня^[1].

Веселий Ярослав Миколайович, 1887 року народження, уродженець самого Маковища, рахівник колгоспу. Особлива нарада при НКВС СРСР дала йому десять років позбавлення волі 27 грудня 1941 року^[1].

Крім цих трьох, том знає ще двох. Переглер Франц Антонович, 1886 року народження, родом із Житомирщини, колгоспник, і Підлісний Володимир Климович, 1891 року народження, уродженець Маковища, одноосібник, - обох Київський обласний суд засудив 17 листопада 1937 року до семи років позбавлення волі, і обох реабілітували 1992-го^[1]. Третя книга того самого видання додає шостого: Рясненка Василя Артемовича, селянина-одноосібника, якого місцева влада розкуркулила 1932 року^[2].

Троє з шести - чехи або люди з чеськими прізвищами, і поруч із селом справді жила чеська громада. За межею Маковища, у сусідньому Вишеграді, з 1865-1867 років стояла чеська колонія; 1901 року там відкрили початкову чеську школу. 1937 року школу закрили - за нарисом, «оскільки стало мало дітей», - а її завідувача Ярослава Боучека того самого року репресували й розстріляли^[4].

Чи це одна операція, з наших джерел не видно, і дати радше проти: Конваленка засудили 1937 року, Прашеля 1938-го, Веселого аж 1941-го. Спільне тут певне одне - чеська громада, розсаджена по двох сусідніх поселеннях, і те, що за пʼять років вона втратила щонайменше чотирьох людей^[4].

Дату 3 серпня 1937 року, якою пройшов Конваленко, варто читати правильно. Того дня трійка при УНКВС по Київській області засудила одинадцятьох людей із різних сіл Макарівського району одним засіданням^[1]. Це робочий день позасудового органу на цілий район, а не подія в самому Маковищі. Найгустіші дати того самого розділу тому ще більші: 2 листопада 1937 року - девʼятнадцятеро, 16 січня 1938-го - шістнадцятеро.

Число шість тут - нижня межа, і сказати це треба прямо. Том розкладає статті то за місцем народження, то за місцем проживання, тому людина, яка народилася й була заарештована поза Макарівським районом, у цьому розділі не зʼявиться, хоч би скільки років вона прожила в Маковищі. За назвою села сусідні районні розділи тому мовчать, а за прізвищами їх ніхто не перебирав.