Маковище в обмінній угоді Любомирського й Расцішевського

На початку 1768 року князь Антоній Любомирський обміняв Каетану Расцішевському Макарів із селами на власні маєтки в іншому краї. У переліку того, що переходило до Расцішевського, стоїть і Маковище - разом з Андріївкою, Гавронщиною, Кодрою, Забуянням, Копиловом, Любомирчем, Плахтянкою, Колонщиною, Завалівкою, Майданом, Голим, Королівкою, Мотижином, Красногіркою, Слободою, Липовим, Руднею й Наливайківкою^[1].

Це найдавніша дата, під якою село назване власним іменем у доступних нам джерелах. Похилевич через сто років переказує те саме без дати: коли хутір розрісся, «деревня эта стала входить въ дѣлежные акты владѣльцовъ Макаровскихъ»^[2]. Тобто Маковище потрапило в документи не тому, що чимось відзначилося, а тому, що стало досить великим, аби його вписували в майнові угоди.

Вигоду обміну нарис пояснює так: Полісся приносило поміщикам більше за степові землі, бо тут добували поташ і ліс і продавали їх у Гданську та інших містах Польщі^[1]. Це міркування самого нарису, а не витяг із угоди, і куди саме пішли віддані маєтки, за ним теж не встановити: назви, які він перелічує, на сусідніх сторінках цього сайту вже доводилося розсуджувати окремо.

У переліку варто прочитати сусідів. Маковище ходило в одному пакеті з Колонщиною, до чиєї парафії воно належало до самого початку XX століття, і з Копиловом, до чиєї сільради воно потрапить у 1960-х^[1].

Самого акта ми не бачили. Нарис, який його переказує, не має ні виносок, ні архівних шифрів, тому дата тут стоїть на переказі, а не на документі. Шукати акт треба в польських актових книгах або в матеріалах Київської губернської креслярні, де осідали справи про маєткові межі.