Шістнадцять уродженців Макарова: вироки й виселення 1921-1952 років
У макарівському розділі «Реабілітованих історією» шістнадцять статей про уродженців Макарова. Це не реєстр усіх людей, яких торкнулися переслідування: це рівно ті статті конкретного тому, де Макарів названо місцем народження.[2]
Найраніша дата вироку в цій вибірці - 1921 рік, найпізніша справа датується 1952-м. Серед імен - Іларіон і Максим Безугленки, Лія Голубєва, Василь і Степан Гібнери, Микола Зубрицький, Іван Кукла, Михайло Майстренко, Абрам Овруцький, Федір Соломенко, Іван Торгунський, Карпо Хохлюк, Олена Щербина, Абрам Юровський, Марія Юрченко та Станіслав Янковський.[2] Їхні рядки нижче зберігають дату рішення й формулювання самого довідника.
Тринадцять інших статей макарівського розділу - про людей, які жили в Макарові, але народилися в Києві, Латвії, на Кубані, в інших селах чи містах.[2] Місце народження не можна замінити місцем проживання: інакше одна людина зʼявиться двічі або буде хибно приписана містечку.
Як це виглядало в газеті
У вересні 1937 року, в розпал Великого терору, «Пролетарська правда» надрукувала статтю «Уроки Макарова» спецкореспондента Н. Добріна.[1] Голову райвиконкому, секретаря райпарткому та ще майже два десятки посадовців і комуністів району газета публічно назвала «ворогами народу» й «шкідниками» - без суду й без доведеної провини.[1] Це типовий жанр напередодні арештів: газетне звинувачення нерідко їм передувало.
Імен тих людей ми тут не називаємо, і причина не в обережності заради обережності. Переказати звинувачення 1937 року як список означало б повторити його через девʼяносто років, а простий збіг прізвища з довідником реабілітованих створив би хибне враження встановленої долі. Що сталося далі з кожним із названих, наші джерела поки не простежують.[1][2]
Назвати варто ще один слід - саме як слід, не як висновок. Газета називає голову колгоспу на прізвище Поляківський; у довіднику реабілітованих є Поляківський Болеслав Казимирович, 1890 року народження з Липівки, розстріляний 22 листопада 1937-го - через сімдесят пʼять днів після публікації.[1][2] Стаття не дає ні по батькові, ні року, ні села, тому це збіг прізвища й часу, а не встановлена людина. Щоб знати напевно, потрібен документ, де голову того колгоспу названо повним іменем.
Один рядок потребує особливої уваги. У статті про Марію Юрченко, виселену 1945 року, надруковано: «Реабілітована у 1889 році».[2] Це неможлива послідовність, але том не дає права мовчки змінювати рік на 1989. Тому ми лишили формулювання джерела дослівно й позначили друкарську помилку.