«Простоюють з вини керівників»: район у «Пролетарській правді», 1938-1941

Зерносховища Макарівського району 3 липня 1938 року не були готові приймати врожай: зі 102 сховищ жодного комісія ще не прийняла, сховище колгоспу «Червона нива» стояло недезінфікованим, а філія держбанку, якою керував т. Рева, з готовністю зволікала, писала «Пролетарська правда».^[1] Під заміткою стояв підпис В. П. Кібкала, старшого агронома II Макарівської МТС. За три тижні, 21 липня, та сама газета писала про комбайни, що простоюють з вини керівників: комбайнер Бабич з андріївського колгоспу «Молодий більшовик» стояв без роботи, бо директор I Макарівської МТС тов. Ковальчук і помполіт т. Бережна не встигли з ремонтом.^[2] Цю замітку підписав інший агроном, В. Федоренко.

Кібкало повернувся на шпальти 26 липня, тепер з протилежним тоном: жниварки Марія Хоменко і Секлета Токар з колгоспу ім. Ворошилова, жняр Павло Білінєвич, що накошував по 7 гектарів проти норми 4, трактористи Шаленко і Ніщенко з виробітком 460 і 470 гектарів.^[3] Місяцем пізніше він же писав про сівбу, яка «проходить неорганізовано»: старший агроном I МТС тов. Кремінський і колгосп ім. Кагановича не встигали з планом.^[4] Восени того самого року районний огляд вимагав від району «культурного зябу» - якісної осінньої оранки - і назвав відповідальними директора II МТС тов. Слободяникова й агронома райземвідділу тов. Круленка.^[5] За тиждень до цього газета розповіла про одноосібників Макарова й Фасової: 68 коней, якими вони володіли, здебільшого возили дрова на продаж - платили за підводу 5-6 карбованців, а на базарі брали по 50-60.^[6] Держава вимагала від них своєчасного виконання зобовʼязань.

У лютому 1940 року та сама газета писала вже не про провину, а про фах: агроном Галина Соколовська працювала на макарівській пошті, агроном Л. Мирова - класоводом макарівської середньої школи, і замітка називала це відхиленням від почесної справи роботи за спеціальністю.^[7] У листопаді того ж року інструктор облспоживспілки С. Степаненко описав розтрату в Червонослобідському споживчому товаристві: голова правління Левицький і бухгалтер Хоменко за два з половиною роки привласнили 27 тисяч карбованців, продавці Ковальчук і Сич - ще 10.219 і 4.909 карбованців, а Макарівська райспоживспілка - установа вже самого райцентру - роботу товариства не проконтролювала.^[8] У грудні голова виконкому Макарівської районної Ради С. Крижановський писав про шкільну комісію: недбалу школу Наливайківки він протиставляв передовому досвіду Липівки, назвав голову комісії вчительку Гудзь і голову колгоспу ім. Петровського тов. Мегрина.^[9] Того ж місяця газета опублікувала огляд театральної самодіяльності: з шістнадцяти гуртків району в ньому взяли участь десять: районний будинок культури поставив «Мірандоліну» Гольдоні, а липівський гурток під керівництвом десятикласниці Галини Журби - «Украдене щастя» Франка.^[10]

Навесні 1941 року Кібкало писав уже під іншим підписом - головний агроном Макарівського райземвідділу, посада вища за ту, яку він мав 1938 року. 8 квітня він розповідав про «засідательську гарячку» під час сівби: голова колгоспу ім. Кірова тов. Стахівський і директори МТС тт. Слободяник і Миронячук засідали замість сіяти.^[11] Пʼятьма днями раніше, під власним підписом, він же повідомляв, що район перевиконує норми виробітку: їздові Лаврін Федоренко, Степан і Михайло Лазебні, Андрій Токар, Василь Волосовський і Дмитро Пелюховський змагалися з сусіднім Бишівським районом.^[12] 19 червня та сама газета під тим самим підписом писала про косовицю конюшини.^[13] Двома тижнями раніше, 5 червня, вона повідомила, що Макарівський район закінчив підписку на позику: понад 12 тисяч колгоспників підписалися на суму понад мільйон карбованців, першими завершили колгоспи Мотижина, Юрова й Наливайківки.^[14]

Три з цих заміток 1938 року^[1][3][4] і дві 1941-го^[11][13] підписав той самий В. П. Кібкало. За три роки між ними він пройшов шлях від старшого агронома однієї з двох макарівських МТС до головного агронома всього району, а тон його заміток пройшов той самий шлях, що й газета навколо нього: докір за непідготовлені сховища 1938-го, звіт про перевиконані норми 1941-го.

Для пошуку. Усі чотирнадцять заміток читаються з вирізок повнорозмірного скану «Пролетарської правди» на LIBRARIA; розпізнаного тексту портал не дає, і кожен номер треба відкривати окремо за адресою у виносці.