Матрос із «Потьомкіна»: два імені й другий козичанин поруч

Журнал «Архіви України» за 1969 рік писав про краєзнавчі музеї й серед експонатів макарівського назвав фото молодого матроса, «на безкозирці якого слова "Князь Потемкин-Таврический"». Далі журнал пише: «Павло Андрійович Олексієнко - виходець з с. Козичанки».^[1]

Більше журнал не каже нічого - ні років життя, ні дат служби, ні номера частини. Поруч у тій самій статті названо фото матроса-артилериста Дубровського з «Аврори», і дальша фраза про поїздку до Ленінграда на 50-річчя Країни Рад належить, за будовою речення, саме йому. Олексієнкові її приписати не можна.^[1]

Друге імʼя й другий матрос

Книжка Є. Букета 2003 року й його нарис 2006-го однаковими словами дають інше імʼя: «Серед матросів, які брали участь у повстанні, були й козичанці: Платон Антонович Олексієнко та Пилип Степанович Маліновський».^[3][2]

Розбіжностей дві.

Перша - імʼя й по батькові. Павло Андрійович проти Платона Антоновича. Прізвище, село й корабель ті самі, і це, можливо, одна людина. Тому в списках команди його треба шукати під обома іменами: і як Павла Андрійовича, і як Платона Антоновича.

Друга - другий козичанин. Пилипа Степановича Маліновського журнал 1969 року поруч з Олексієнком не називає.^[1] Якщо він справді був на «Потьомкіні», то на одному кораблі 1905 року опинилися двоє людей з одного невеликого села.

Прізвище Олексієнко в Козичанці не одиноке

Пізніше у селі знову зринає це прізвище, і теж при протесті. Сергій Феодосійович Олексієнко на перших зборах, що їх за окупації влаштували представники ОУН на горі, заспівав «Ще не вмерла Україна» - за що 1945 року дістав десять років увʼязнення; реабілітований 1992 року посмертно.^[4] Чи родич він потьомкінцеві, у доступних джерелах не сказано; перевірити це можна за метричними книгами Різдвяної церкви.

Чим це закривається

Поіменного списку команди броненосця «Потьомкін» у доступних джерелах поки немає. Розсудити можуть облікові записи макарівського районного народного музею, де стояло фото, або замітка А. Василенка «Народний музей» у газеті «Сільські вісті» за 16 травня 1968 року, на яку журнал посилається в кінці абзацу про макарівський музей.^[1]