Нові Опачичі: село для переселенців із Чорнобильської зони

Після аварії на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року Козичанка мала прийняти жителів села Опачичів Чорнобильського району. Спершу планували поставити частину будинків у самому селі, по вулицях Садовій та Польовій, а основне поселення винести на поле під Юрівкою. Керівництво колгоспу «Прапор комунізму» вирішило інакше і віддало під забудову весь колгоспний сад на горі, що стояв там із 1934 року: заготівельний пункт у Пашківці приймав яблука по чотири копійки за кілограм, і садівництво в ті роки було невигідним.^[2] Нове село звели будівельні бригади Волині. За довідкою Макарівської райдержадміністрації, село проєктував інститут «Волиньагропроект», а будували понад 2000 людей із 31 організації та підприємства Волинської області.^[6]

28 серпня 1986 року нові будинки прийняли мешканців, яких ще 4 травня тимчасово поселили в Копилові. Для 726 жителів збудували 221 будинок на девʼяти вулицях.^[2] Від аварії до новосілля, за книжкою про Козичанку, минуло чотири місяці. Довідка Макарівської райдержадміністрації 2011 року подає інакше: у вересні 1986 року сюди переселилися 756 жителів Опачичів, Плитовища й Камʼянки і частково Куповатого, Оташева, Чистогаловки та Залісся.^[6]

10 липня 1991 року поселення, яке будівельники назвали Волинським, дістало офіційну назву Нові Опачичі.^[2] Книжка про Козичанку пише, що тоді ж утворили окрему Опачицьку сільську раду Макарівського району. Указ того дня, за довідником адміністративного поділу Київщини, присвоїв новозбудованому населеному пункту Макарівського району найменування село Нові Опачичі.^[5] За довідкою Макарівської райдержадміністрації, Опачицьку сільську раду евакуювали разом із населенням.^[6] А 7 липня 1992 року Київська обласна рада підпорядкувала село Нові Опачичі Опачицькій сільраді.^[5]

Поряд із Леніна, Першотравневою, Лесі Українки й провулком Лісовим тут є вулиці Волинська, Луцька й Опачицька і дві іменні.^[2] Вулиця В. Кібенка названа на честь загиблого пожежника-чорнобильця. Вулиця Любові Карцевої - на честь розвідниці, яка загинула під час визволення району і похована у братській могилі Веселої Слободи.

На початку 1970-х Козичанка ще була центральною садибою колгоспу імені Леніна з 1740 гектарами угідь, восьмирічною школою, клубом і бібліотекою.^[1] Потім, 1974 року, за державною програмою укрупнення тутешній колгосп приєднали до соснівського «Авангарду»; ходити на роботу до Соснівки люди не хотіли, і 1979 року землі перезакріпили за грузецьким «Прапором комунізму».^[3] Тобто сад на горі віддавало під забудову правління в сусідньому Грузькому.

1987 року до Козичанки евакуювали з забрудненої зони колгосп імені 1 Травня: козичанську техніку забрали до Грузького, а сюди перевезли техніку евакуйованого господарства. Відтоді Козичанка знову стала окремим господарством.^[2]

Щоб швидше довести газ до Нових Опачичів, гілку газопроводу потягли повз Козичанку. Книжка описує це так:

Щоб швидше провести газ до Нових Опачичів, гілку газопроводу, змінивши державний план, потягли з Грузького до села полем, а не через Козичанку. У результаті таких дій місцевого керівництва село Козичанка залишилося негазифікованим, тому і не підлягає обовʼязковій газифікації державою, а у звітах Міністерства енергетики село, як і навколишні населені пункти, вважається повністю газифікованим.^[2]

Водночас та сама книжка пише, що в центрі Козичанки газифіковано всі установи й 14 житлових будинків.^[4]