Нові Опачичі: село для переселенців із Чорнобильської зони

Після аварії на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року Козичанка мала прийняти жителів села Опачичів Чорнобильського району. Спершу планували поставити частину будинків у самому селі, по вулицях Садовій та Польовій, а основне поселення винести на поле під Юрівкою. Керівництво колгоспу «Прапор комунізму» вирішило інакше і віддало під забудову весь колгоспний сад на горі, що стояв там із 1934 року: заготівельний пункт у Пашківці приймав яблука по чотири копійки за кілограм, і садівництво в ті роки було невигідним.^[1] Тобто новому селу віддали не орну землю, а сад, який перестав окупатися. Звели його будівельні бригади Волині.^[1]

28 серпня 1986 року нові будинки прийняли мешканців, яких ще 4 травня тимчасово поселили в Копилові. Для 726 жителів збудували 221 будинок на девʼяти вулицях.^[1] Від аварії до новосілля минуло чотири місяці.

10 липня 1991 року поселення, яке будівельники між собою звали Волинським, дістало офіційну назву Нові Опачичі; тоді ж утворили окрему Опачицьку сільську раду Макарівського району.^[1]

Вулиці нового села розповідають, звідки й через що воно взялося. Поряд із Леніна, Першотравневою і Лесі Українки тут стоять Волинська й Луцька - на памʼять про тих, хто будував, Опачицька - про те село, що лишилося в зоні, і дві іменні. Вулиця В. Кібенка названа на честь загиблого пожежника-чорнобильця. Вулиця Любові Карцевої - на честь розвідниці, яка загинула під час визволення району і похована у братській могилі Веселої Слободи.^[1] Село, збудоване через одну катастрофу, назвало свої вулиці іменами двох.

Наступного року переселення переставило й саму Козичанку. 1987 року до неї евакуювали з забрудненої зони колгосп імені 1 Травня: козичанську техніку забрали до Грузького, а сюди перевезли техніку евакуйованого господарства. Саме через це Козичанка знову відділилася від Грузького.^[1] Адміністративна межа тут пішла слідом за господарством, а не навпаки.

І ще один наслідок тієї самої забудови, який село відчуває досі. Щоб швидше довести газ до Нових Опачичів, гілку газопроводу потягли повз Козичанку. Книжка описує це так:

Щоб швидше провести газ до Нових Опачичів, гілку газопроводу, змінивши державний план, потягли з Грузького до села полем, а не через Козичанку. У результаті таких дій місцевого керівництва село Козичанка залишилося негазифікованим, тому і не підлягає обовʼязковій газифікації державою, а у звітах Міністерства енергетики село, як і навколишні населені пункти, вважається повністю газифікованим.^[1]

Пастка тут не в самій трубі, а в звітності: село, повз яке газ провели полем, рахується газифікованим, і саме тому воно випадає з державних програм. Тобто рішення, ухвалене заради швидкості влітку 1986 року, вимкнуло Козичанку з державної черги на десятиліття вперед.