Рудня, гута і двоє підданих: люстрація 1766 року
У переліку рожівських млинів, рудень і гут за 1766 рік Комарівка стоїть двічі, і жодного разу як село. Спершу рудня: «Rudnia Komorowka nazwana na rzece Komorowce, z naczyniem rudeńskim wszelkim zelaznym y drewnianym» - на річці Комарівці, з усім рудницьким начинням, залізним і деревʼяним. За кілька рядків гута: «W tymże starostwie Rożewskim, niedaleko Komorowki huta prosta, to jest na proste szkło założona, z ktorey huty jeszcze żadney intraty niema». Гуту щойно поставлено на просте скло, прибутку з неї ще немає.[1]
Саме село в тому самому акті займає один рядок: «Wieś Komorowka. W tey wsi jest tylko poddanych 2». Двоє підданих, з них літньої панщини 92 дні, а корчемну оренду з Комарівки й комарівської рудні лічать разом із сусідніми Ситняками.[1] Двоє людей на все поселення - і при них діюча залізна рудня та закладена скляна гута.
Це найраніша письмова згадка Комарівки, яку ми знаємо.
Ключ, у якому село найменше
Люстратори переписували весь Рожівський ключ підряд, і Комарівка в ньому остання за розміром.
| Поселення | Число | Що саме порахували |
|---|---|---|
| Рожів | 70 | християнських хат у містечку, і ще 9 єврейських домів[1] |
| Ситняки | 48 | осілих хат, з них до прибутку взято 47[1] |
| Небилиця | 39 | осілих хат, війт вільний, до прибутку 38[1] |
| Жмурівка | 8 | осілих підданих[1] |
| Комарівка | 2 | піддані, і більше в селі акт нікого не називає[1] |
Річний прибуток усього ключа - 15 160 злотих 26 грошів, кварта до коронного скарбу - 8 706 злотих 26 грошів.[1] У цій сумі Комарівка помітна не хатами: за спуск ставу на комарівській рудні до річного прибутку записано окремі 130 злотих.
Дата стоїть усередині акта
«Люстрація м. Рожева, Кіевскаго воеводства и повѣта. 1766» - так називається розділ. Заголовок у виданнях документів буває датою копії або датою внесення до книг, тому дату вирішує сам текст. Вона там є: Рожівські добра стали королівськими 1764 року, кварта платиться від березневої рати 1766-го, і двічі трапляється зворот «w roku teraznieyszym 1766».[1] Підписали акт люстратори Йозеф Сікорський, чесник новоґродський і писар ґродський житомирський, та Миколай Віктор Ілінський, мечник вишгородський; наприкінці розділу надруковано, звідки текст узято: «Кн. Кіев. центр. арх. № 77, л. 1271—1272».[1]
Що це міняє в друкованій історії села
Окрема книжка про Комарівку, видана 2004 року, першою письмовою згадкою вважає Похилевича: «Першу письмову згадку про Комарівку - „деревню" (поселення) в 10 верстах від села Небелиці, знаходимо у книзі Леонтія Похилевича».[6] Це 1864 рік, тобто на девʼяносто вісім років пізніше за акт, який ми прочитали.
Так само з промислом. Книжка датує рудню тридцятими роками ХІХ століття («У 30-х роках ХІХ століття починають добувати болотну руду. При Комарівці виникає поселення Комарівська Рудня») і гуту - початком пʼятдесятих («На початку 50-х років ХІХ століття починають варити скло. Виникає хутір Комарівська Гута»).[6] Люстрація застає обидві на місці 1766 року: рудню з повним начинням, гуту без першого доходу. Розбіжність - від шістдесяти пʼяти до девʼяноста років.
Книжка при цьому сама наводить доказ проти власного датування: вона цитує Домініка Пʼєра де Ля Фліза, за яким завод на Рудні знищено 1816 року, а скловарню на Гуті - 1812-го.[5] Тобто обидва промисли старші за 1830-ті вже за її власним текстом.
Староство і його посесор
1766 року Комарівка йде в люстрації часткою Рожівського староства, разом із Рожевом, Небилицею, Ситняками і Жмурівкою.[1] Через чотири роки реєстр королівщин записує той самий маєток одним рядком - «Miastecz. Rożow z wsiami Niebylica, Sitniaki Komorowka z Rudn. i Zmonowką» - і називає держателя: Ігнацій Цетнер, воєвода белзький, сума 3706 злотих 6 грошів.[2] Ще за девʼятнадцять років Балінський друкує склад староства за люстрацією 1789 року: посесор той самий Цетнер, села «Nebylica, Komarowka, Sitniaki, Zmurówka i Borówka».[4] За двадцять три роки в переліку зʼявилася Борівка, а Комарівка стоїть у ньому всі три рази.
Річка є в документі, а село на ній - ні
Про саму згадку 1766 року ми дізналися зі «Словника гідронімів України», і гасло там коротке: «4) с. Комарівка Макарівськ. р-ну Київськ. обл.; 1766, Komorowka („na rzece Komorowce"; АЮЗР, VII, III, 164)».[3] Гасло словника читається так, ніби 1766 року на річці Комарівці стояло село. В акті на річці стоїть рудня, а село йде окремою позицією й гідронімічної привʼязки не має зовсім.[1] Тобто документом засвідчено назву річки; формулу «село на річці» склав уже укладач словника.
Гасло «Комарівка» зводить пʼять різних водотоків, і для чотирьох із них словник каже, куди вода йде; для нашого не каже нічого.[3] Тепер видно чому: акт цього теж не каже.
Для пошуку. Том має роздільну нумерацію, і посилання «АЮЗР, VII, III, 164» без назви розділу веде в глухий кут: сторінка 164 трапляється в ньому щонайменше двічі, і перша з них належить подимному реєстру Кременецького повіту. Рожівська люстрація - розділ III, книжкові сторінки 158-165.[1]