Рік осадження Колонщини стоїть на документі, якого ніхто не бачив

Едвард Руліковський дає Колонщині рік одним реченням: «W 1635 roku w dobrach Makarewiczów niejaki Kołoński osiedla wieś Kołonszczyznę, a Gawroński Gawronszczyznę».^[1] Це все, що сказано. Ні дня, ні згадки про те, що там уже стояло, ні натяку на те, скільки людей Колонський привів.

Звідки в нього цей рік, автор каже сам. Виноска 34 на сторінці 104 називає джерело: документи, що зберігаються в архіві родини Харленських. Де той архів тепер, не встановлено.^[1] Тобто рік ми беремо з рук краєзнавця, який тримав папір, а самого паперу не бачив ніхто з тих, хто писав про Колонщину після нього.

Три джерела, які виявилися одним

На 1635 рік у літературі можна послатися тричі, і посилання виглядають незалежними.

Найдавніше з трьох - сама книжка Руліковського 1913 року.^[1] Далі краєзнавець Євген Букет переказує ту саму дату в районній газеті 2012 року - «село заснував 1635 року на землях Макаревичів якийсь Колонський»^[4] - і за чотири роки повторює її в науковому журналі, цього разу з апаратом: виноска 31 при цьому реченні веде на Руліковського, сторінку 94.^[5] Ми відкрили кожну ланку цього ланцюга, і всі вони сходяться в тій самій книжці 1913 року: один автор і один переказувач, який переказав його двічі.

Пʼятий том «Słownik geograficzny», що вийшов 1884 року, до цього ланцюга не належить, хоч стаття «Makarów» у ньому підписана тим-таки Руліковським. Ми прочитали ту статтю цілком: ні 1635 року, ні прізвища Kołoński в ній немає взагалі, а роки в ній ідуть 1632, 1634 і далі 1641.^[2] Тобто книжка 1913 року не може бути спільним джерелом для тому, який вийшов на двадцять девʼять років раніше, - і про Колонщину цей том говорить зовсім інше.

Друга частина доповнень того самого словника, де стоїть власне гасло «Kołonszczyzna», про 1635 рік мовчить: там стиснутий Похилевич і сама лише статистика - 102 двори, 994 мешканці, церква, школа, млин.^[3]

Руліковський датує осадження, тобто дію власника, який садить людей на своїй землі. «Перша письмова згадка» це формулювання пізніших довідників, і воно означає іншу річ - найранішу дату, під якою назва трапилася в документі. Для Колонщини ці дві дати випадково збіглися, бо документ, який знав Руліковський, і був документом про осадження.

Що говорить за цю версію і що проти

За неї говорить сама будова речення. Руліковський називає пару: Kołoński осаджує Kołonszczyznę, Gawroński - Gawronszczyznę.^[1] Гавронщина існує й досі й стоїть у тих самих переліках макарівських маєтностей, що й Колонщина; Антонович 1895 року називає обидва села поспіль, одне за одним.^[7] Вигадати одну назву від прізвища легко, а пару, яка тримається на місцевості триста років, - ні.

Проти неї говорить той самий автор. У пʼятому томі словника Руліковський пише, що Колонщина раніше звалася Лоєвим Рогом і належала до Ясеницької маєтності - «Łojów róg (późniejsza Kołońszczyzna)».^[2] Посилання на документ він при цьому не дає ні там, ні в книжці. Виходить, той-таки краєзнавець знає село під іншим іменем ще до 1635 року, і як це узгодити з осадженням, у нього не написано.

Друге пояснення назви, записане Похилевичем

Через двісті років після Колонського Похилевич записав у Колонщині зовсім інше пояснення назви, і навів його як переказ: «По преданію село это называлось прежде Колійщина отъ того, что на мѣстѣ села происходила когда-то большая битва и павшіе воины погребены въ шести древнихъ могилахъ близь села находящихся, и въ той, которая въ самомъ селеніи, и на которой издавна стоитъ приходская церковь».^[6] Ні року битви, ні того, хто з ким бився, переказ не називає.

Могил тут сім: шість при селі плюс та, що в самому селі під церквою. Антонович 1895 року дає ту саму сімку, але кладе її інакше - «Колонщина. На поляхъ расположено 7 кургановъ», тобто всі сім у полі, без тієї, що під церквою.^[7] Другим голосом це число не стає: у колонці джерел при цьому кущі сіл в Антоновича стоїть сам Похилевич, і сімку він не перелічував, а переніс.

Але й переказ Похилевич узяв не з вуличної розмови. Під абзацом стоїть виноска на акти Радомисльської консисторії під 8 січня 1750 року, і за тим, де вона стоїть, належить вона саме цьому місцю.^[6] Тобто історію про битву записали в папери за вісімнадцять років до Коліївщини - і змішувати з нею «Колійщину» не вийде вже за самими датами.

Дві версії не сперечаються між собою: одна пояснює, звідки взявся папір - хтось на прізвище Колонський посадив людей на чужій землі, і за ним назвали місце; друга - що люди на цьому місці памʼятали через сто років, коли про Колонського вже ніхто не питав, а сім насипів нікуди не поділися.

Рік 1635 лежить не в наших книжках, а в архіві Харленських, який поки що нікому не трапився. Доки він не знайдеться, ця дата лишається переказом із чужих слів.