Селяни Грузького повстали проти поміщика

Один селянин зажадав рубля за день роботи, за ним по рублю почали вимагати й інші, і десять чоловік пішли рубати панський ліс і палити скирти. Побили урядника, знищили бібліотеку. Приборкувати село Генріх Мольський викликав пʼятдесят черкесів на конях, і ті переловили призвідців. Скінчилося засланням.^[3]

Повстання очолив житель села В. М. Машовець - за місцевим краєзнавцем, Володимир Михайлович.^[2][3] Прізвище в Грузькому відоме й раніше: за чотири роки до того Михайло Машевець (так у списку; хроніка 2006 року пише Машовець) значився серед трьох селян, які мали власні вітряки.^[4][5]

Рік події джерела подають по-різному. «Історія міст і сіл» датує виступ 1904 роком,^[2] районний збірник нарисів 2006 року - теж літом 1904-го,^[5] а книжка про село 2001 року відносить його до 1905-го.^[3] Ватажок у всіх трьох той самий, а книжки 2001 і 2006 років однаково розповідають про десять чоловік, ліс і скирти, побитого урядника й знищену бібліотеку,^[2][3][5] тож ідеться про одну подію з двома датами.

Третю дату дає суд. При цьому епізоді нарис 2006 року вперше називає архівну справу в ЦДІАК і каже, що 30 липня 1907 року учасників постановили вислати до Архангельської губернії: Машовця на три роки, решту на два.^[5] Справа під цим шифром в описі фонду є: листування про висилку під гласний нагляд поліції в Архангельську губернію селян Грузького «Мошовца В., Петрусенко И. и др.» за агітацію сільськогосподарських робітників до страйку, підпали й грабежі поміщицьких маєтків, на 27 аркушах.^[1] Крайні дати справи - 6 липня 1907 - 3 вересня 1908 року, а року самого виступу її заголовок не називає.

Отже 1904 і 1905 роки лишаються нерозсудженими: обидві дати належать тому самому краєзнавцеві в двох його книжках, а «Історія міст і сіл», де теж стоїть 1904 рік, на документ не посилається.^[2] Так само й два описи карателів - «пʼятдесят черкесів на конях» у книжці 2001 року проти «карального загону поліції, у складі 50 чоловік» у нарисі 2006-го;^[3][5] сходяться вони тільки в числі. Справу не оцифровано, і прочитати її можна лише в читальному залі ЦДІАК.^[1]

Що саме палили

Панське господарство в Грузькому було не одне поле. Винокурний завод поміщиці Фрейганг уперше згадано 1851 року, і працював він лише взимку, бо влітку люди були на польових роботах. 1862 року єврейські купці придбали в поміщиці 1465 десятин орної землі, 1114 десятин лісу й самий завод; 1873-го на заводі сталася пожежа, а 1888 року його купила Ольга Михайлівна Мольська.^[5] Проте на 1900 рік та сама хроніка називає винокурний завод заводом поміщиці Ольги Вікторівни Бетулінської, а губернський список того року - власницею всього села, з приміткою, що господарство в маєтку веде Генріх Сидорович Мольський.^[4]

На початку XX століття тут відкрили ще цегельний завод - робочий день на ньому тривав від четвертої ранку до заходу сонця, а на цеглі карбували В. Г. М., ініціали поміщика Віктора Генріховича Мольського. Тоді ж запрацювала вапельня, і тоді ж поміщики відкрили в селі бібліотеку для селян.^[5] Саме її повстанці знищили влітку 1904 року.

Виступ 1904-го теж був не перший: у листопаді 1903 року селяни Грузького вже виступали проти поміщиків.^[5] А ще навесні, 20 травня 1904 року селянин Аким Коваль підпалив цегельний завод О. М. Мольської, і збитків нарахували 700 рублів. Тоді ж, у 1904-1905 роках, у селі розповсюджували прокламації Революційної української партії («Страйкуйте») і соціал-демократів.^[5]

Панське господарство скінчилося відʼїздом: у 1914-1916 роках Віктор Мольський закрив вапельню й цегельню, продав обладнання винокурні у Червону Слободу й почав лаштуватися за кордон. У жовтні 1917-го селяни спробували ввірватися в маєток - про це пішла телеграма в губернський комісаріат, - і родина Мольських виїхала до Польщі.^[5]

Радянське видання ставить цей епізод поруч із заворушеннями після реформи 1861 року й на тому спиняється.^[2] Подробиць виступу воно не подає.