Селяни Грузького повстали проти поміщика

Селянин зажадав рубля за день роботи, згоди не було - і близько десяти чоловік пішли рубати панський ліс і палити скирти. Побили урядника, знищили бібліотеку. Приборкувати село керуючий маєтком Генріх Мольський викликав пʼятдесят черкесів на конях, і ті переловили призвідців. Скінчилося засланням.^[2]

Повстання очолив житель села В. М. Машовець - за місцевим краєзнавцем, Володимир Михайлович.^[1][2] Прізвище в Грузькому давнє: за чотири роки до того Михайло Машовець значився серед трьох селян, які мали власні вітряки.^[3]

Рік події джерела подають по-різному. «Історія міст і сіл» датує виступ 1904 роком,^[1] районний збірник нарисів 2006 року - теж літом 1904-го,^[4] а книжка про село 2001 року відносить його до 1905-го.^[2] Опис самої події скрізь той самий, тобто йдеться про одну подію з двома датами.

Третю дату дає суд. При цьому епізоді нарис 2006 року вперше називає архівну справу - ЦДІАК, ф. 442 оп. 857 спр. 298 - і каже, що 30 липня 1907 року учасників постановили вислати до Архангельської губернії: Машовця на три роки, решту на два.^[4] Справу ми в описі фонду знайшли, і збіглося все, що можна звірити збоку: прізвища, губернія заслання, обсяг у 27 аркушів. Але крайні дати справи - липень 1907 - вересень 1908 року, тобто датує вона вирок і заслання.

Отже 1904 і 1905 роки лишаються нерозсудженими, і третього голосу тут немає: обидві дати належать тому самому краєзнавцеві в двох його книжках. Так само й два описи карателів - «пʼятдесят черкесів на конях» у книжці 2001 року проти «карального загону поліції, у складі 50 чоловік» у нарисі 2006-го;^[2][4] сходяться вони тільки в числі. Відповідь є в самій справі, і прочитати її можна в читальному залі ЦДІАК.

Що саме палили

Панське господарство в Грузькому було не одне поле. Винокурний завод поміщиці Фрейганг уперше згадано 1851 року, і працював він лише взимку, бо влітку люди були на польових роботах. 1862 року єврейські купці придбали в поміщиці 1465 десятин орної землі, 1114 десятин лісу й самий завод; 1873-го на заводі сталася пожежа, а 1888 року його купила Ольга Михайлівна Мольська.^[4]

На початку XX століття тут відкрили ще цегельний завод - робочий день на ньому тривав від четвертої ранку до заходу сонця, а на цеглі карбували В. Г. М., ініціали поміщика Віктора Генріховича Мольського. Тоді ж запрацювала вапельня, і тоді ж поміщики відкрили в селі бібліотеку для селян.^[4] Саме її повстанці знищили влітку 1904 року.

Виступ 1904-го теж був не перший: у листопаді 1903 року селяни Грузького вже виступали проти поміщиків.^[4] А влітку 1904-го горів не тільки панський хліб: 20 травня 1904 року селянин Аким Коваль підпалив цегельний завод О. М. Мольської, і збитків нарахували 700 рублів. Тоді ж, у 1904-1905 роках, у селі розповсюджували прокламації Революційної української партії («Страйкуйте») і соціал-демократів.^[4]

Скінчилося все не судом, а відʼїздом. У 1914-1916 роках Мольський закрив вапельню й цегельню, продав обладнання винокурні у Червону Слободу й почав лаштуватися за кордон. У жовтні 1917-го селяни спробували ввірватися в маєток - про це пішла телеграма в губернський комісаріат, - і родина Мольських виїхала до Польщі.^[4]

Радянське видання ставить цей епізод поруч із заворушеннями після реформи 1861 року й на тому спиняється.^[1] Селянський виступ проти поміщика був для нього зручним сюжетом, і подробиць воно не подає.